Поняття та значення трасології в розслідуванні злочинів

Поняття та значення трасології
в розслідуванні злочинів

Дослідження слідів має важливе
криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, одержати
відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події. Матеріально-фіксовані
сліди (сліди-відображення) вивчає трасологія — криміналістичне вчення про
сліди.

Трасологія — це галузь
криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності
їх утворення і розробляє прийоми, методи, науково-технічні засоби їх виявлення,
фіксації, вилучення та дослідження.

Трасологія базується на таких
наукових положеннях:

1) об’єкти матеріального світу
є індивідуальними. Кожний об’єкт індивідуальний і тотожний тільки самому собі. Індивідуалізація
об’єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак;

2) за певних умов зовнішня будова
одного об’єкта може відбитися на іншому. Точність відображення залежить від фізичних
властивостей слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів, механізму слідоутворення.
За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності)
об’єкта, який їх залишив;

3) відносна стійкість об’єктів.
Об’єктами механічної контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які мають
доволі стійкі зовнішні ознаки;

4) відбиття у сліді зовнішньої
будови предмета є перетвореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови
предмета переважно мають дзеркальне відображення.

Криміналістичне значення слідів
визначається існуванням їх причинногозв’язку з подією злочину. В трасології за слідами можна встановити:

1) індивідуальну тотожність об’єкта,
яким утворено слід (ідентифікувати об’єкт);

2) групову належність об’єктів
(тип, клас, рід, вид, різновид);

3) механізм і умови виникнення
слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об’єктів тощо);

4) окремі обставини злочинної
події (спосіб проникнення у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіологічні
особливості, напрямок пересування злочинців, використання транспортних засобів,
орієнтовний час вчинення злочину та ін.).

У трасології сліди класифікують
за різними підставами. Залежно від слідоутворюючих об’єктів виділяють сліди людей,
сліди тварин, сліди предметів. Щодо конкретних слідоутворюючих об’єктів найчастіше
трапляються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та інструментів.
Залежно від механізму утворення розрізняють: об’ємні й поверхневі; статичні й динамічні;
локальні й периферичні сліди.

Об’ємні (вдавлені) сліди — відображають зовнішню будову
слідоутворюючого об’єкта в об’ємі (у всіх трьох його вимірах). Це сліди, що мають
довжину, ширину і глибину. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об’єкта
у податливу слідосприймаючу поверхню, що при цьому деформується. Досить часто об’ємні
сліди утворюються на слідосприймаючій поверхні (наприклад, ґрунті, деревині, пластиліні,
замазці) у результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців
рук на пластиліні та ін.).

Поверхневі (площинні) сліди виникають у результаті змін,
що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об’єкта (за двома вимірами — довжиною
і шириною). Обидва об’єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно
однакові. До поверхневих слідів належать, наприклад, сліди пальців рук на поверхні
меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу
на асфальті.

Поверхневі сліди можуть бути
двох видів: сліди нашарування і сліди відшарування. Сліди нашарування формуються
за рахунок накладення на слідосприймаючий об’єкт речовини, яка несе на собі слідоутворюючий
об’єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття
та ін.). Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються
від слідосприймаючого об’єкта і залишаються на слідоутворюючому об’єкті (наприклад,
сліди пальців рук, утворені на вкритій пилом або свіжопофарбованій поверхні).

Залежно від стану об’єктів
у момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.

Статичні сліди виникають у момент спокою
(статики), що наступає в процесі механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого
об’єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. У більшості випадків такі
сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об’єкта, відбивають його без істотних
перекручень. Ці сліди ще називають відбитками. Типовим прикладом статичного сліду
є відбиток пальця руки з відображенням папілярного узора або відбиток підошви взуття
на грунті. Різновидом статичних слідів є сліди кочення, що утворюються під час прокатування
слідоутворюючого об’єкта (наприклад, слід протектора транспортного засобу, утворений
під час поступально-обертального руху по якійсь поверхні).

Динамічні сліди виникають у результаті самого
руху одного або обох об’єктів слідоутворення. Кожна точка слідоутворюючої поверхні
залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних належать сліди розрубу, розпилу,
ковзання, свердління, різання, тертя та ін.

Залежно від місця, на якому
відбулися зміни слідосприймаючого об’єкта, вирізняють локальні і периферичні сліди.

Локальні сліди виникають у межах контакту
взаємодіючих об’єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев’яної
підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об’єкта залишається
незмінною.

Периферичні сліди виникають за межами контактної
взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів (наприклад, слід від забрудненого
борошном (цементом, пилюкою) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття,
за межами підошви).