Особливості розслідування шахрайства у банківській сфері, у кредитній сфері

Особливості розслідування шахрайства у банківській сфері, у кредитній сфері

До злочинів у банківській
сфері належать різні за родовим об’єктом кримінально-карані діяння, що можуть бути
названі «традиційними», зокрема розкрадання, посадові злочини; шахрайство з фінансовими
ресурсами, фіктивне підприємництво, фіктивне банкрутство та ін.

Злочини у банківській сфері
– це суспільно небезпечні, виннні діяння, що посягають на фінансові ресурси банків
чи інших кредитно-фінансових установ, що вчиняються з викорстанням кредитно-банківських
операцій уповноваженими на їх здійснення суб’єктами підприємницької діяльності чи
іншими особами, які не мають жодного відношення до банку чи кредитно-фінансової
установи.

Фінансова сфера життєдіяльності
держави, що пов’язана з накопиченням, розподілом і використанням державних і приватних
коштів, є однією з найбільш привабливих для діяльності злочинців. У даній сфері
відбувається значна кількість різних злочинів, що вчинюються найчастіше при різноманітних
кредитних операціях. Певне місце серед них займає шахрайство з фінансовими ресурсами.

У кримінальному законодавстві
України шахрайство з фінансовими ресурсами з’явилося відносно недавно (1994 р.),
що спричинило цілий ряд труднощів, пов’язаних з виявленням та розслідуванням даного
виду злочинів. Особливо це відчувається на початковому етапі досудового слідства,
коли ще недостатньо відомостей про механізм злочину, осіб, причетних до його вчинення,
і всі дії слідчого спрямовані на усунення інформаційної невизначеності.

В умовах формування ринкових
відносин кредитно-фінансова діяльність є однією з найважливіших у сфері економіки.
Особливу роль у цій діяльності відіграє одна з основних функцій банку — кредитування
суб’єктів господарської діяльності та громадян. Крім банків, кредиторами можуть
виступати інші кредитно-фінансові установи — фонди, асоціації, ломбарди та ін.

Кредитно-банківська діяльність
регулюється законодавчими актами, основним з яких є Закон України «Про банки і банківську
діяльність». Маючи великі можливості позитивного впливу на розвиток економіки, кредитна
система водночас відчуває на собі негативний вплив неврегульованості певних правових
положень, недоліків кредитно-фінансових технологій, документообігу, недостатнього
професійного рівня працівників кредитної галузі, а також існування можливості зловживань
як з боку працівників кредитно-фінансових установ, так і позичальників. Зазначені
обставини загострюють криміногенну обстановку, сприяють зростанню злочинних посягань
на кредитно-фiнансові ресурси.

Основними
елементами криміналістичної характеристики злочинів є: предмет злочинного посягання;
способи підготовки, вчинення та приховування злочину; особа злочинця; обстановка
вчинення злочину; «слідова картина».

З усіх елементів криміналістичної
характеристики кредитно-фінансових злочинів необхідно особливо виділити способи
їх вчинення. Способи вчинення злочинів у кредитно-фінансовій сфері, що склалися
в кримінальній практиці, можна класифікувати залежно від особи злочинця (кредитор,
позичальник), який діє самостійно або у змові.

Перша група — це посягання
позичальника на фінансові ресурси кредитно-фінансових установ.

Спосіб
1. Громадянин-підприємець
(який зареєстрований як підприємець за місцем проживання та має документи на здійснення
підприємницької діяльності), власник, засновник, службова особа підприємства-позичальника
надають кредитно-фінансовій установі фіктивну інформацію (договір виконання робіт,
послуг, постачання неіснуючим або фіктивно створеним суб’єктам господарювання з
внесенням свідомо фіктивних даних щодо технiко-економічного обґрунтування кредиту,
з фальсифікованими даними балансу, наданням фіктивних документів на майно, що віддається
у заставу, тощо) з метою одержання кредиту та його розкрадання. З метою приховання
злочину винні особи вдаються до фіктивного банкрутства, ліквідації, реорганізації
підприємства, надання підроблених і фіктивних документів тощо.

Спосіб 2. Громадянин-підприємець
або засновник чи власник суб’єкта підприємницької діяльності, службова особа суб’єкта
підприємницької діяльності надає свідомо фіктивну інформацію кредитно-фінансовій
установі з метою одержання кредиту для його використання в підприємницькій діяльності:
купівлі основних засобів, сировини, матеріалів, різноманітної продукції, інвестування
тощо.

Спосіб 3. Службова особа, як правило,
державного підприємства, організації, установи, філії чи структурних підрозділів,
одержавши законний пільговий грошовий кредит, використовує його не за призначенням,
а шляхом передачі під відсотки комерційній структурі з відповідними штрафними санкціями.
Одержувач кредиту використовує його в комерційному обігу.

Спосіб 4. Службові особи (див. спосіб
3) підприємства, отримавши звичайний або пільговий кредит, переадресовують його
на свій розсуд певному контрагенту під виглядом відсутності можливості розрахуватися
за одержаний кредит і надають право розрахунку за кредит комерційній організації.

Варіант 1. Комерційна структура одержує
за підприємство всю продукцію у постачальника, реалізує її за більш високою ринковою
ціною, розраховуючись з банком за наданий підприємству кредит, різниця між ціною
продажу продукції та сумою повернутого кредиту і відсотків по ньому матеріалізується
та привласнюється службовими особами підприємства та комерційною структурою.

Варіант 2. Комерційна структура одержує
за підприємство тільки частину продукції, але вже за ринковою ціною у розмірі кредиту
і відсотків по ньому, реалізує одержану продукцію та розраховується за підприємство
з банком за наданий кредит.

Друга група — це посягання
працівників кредитно-фінансових установ на фінансові ресурси, що зберігаються в
цих установах на рахунках клієнтів.

Спосіб 5. Службова особа кредитно-фінансової
установи без повідомлення клієнта знімає кредитні кошти з його розрахункового рахунку
(якщо кредитні кошти перебувають на розрахунковому рахунку якийсь час без руху)
і використовує їх в інтересах банку. Найчастіше ця операція відбувається, коли банк
внаслідок невдалих фінансових операцій потрапляє в скрутне фінансове становище.
Якщо виникає необхідність у перерахуванні коштів, працівники кредитно-фінансової
установи вживають заходів щодо приховання зловживань: знімають грошові кошти в необхідній
кількості з рахунку іншого клієнта або відтягують строк перерахування під приводом
того, що установа перебуває на картотеці, або вичерпано щоденну можливість перерахування
коштів, або були неправильно оформлені платіжні документи тощо.

Спосіб 6. Службові особи кредитно-фінансової
установи без повідомлення клієнта знімають кредитні кошти з його рахунку для використання
в комерційному обігу шляхом: надання кредиту іншим підприємствам, організаціям,
установам; надання фінансової допомоги; участі в угодах на валютній біржі та ін.
У разі необхідності винні вживають заходів щодо приховання зловживань, аналогічні
тим, що наведені у способі 5.

Третя група способів
посягань на кредитно-фінансові ресурси пов’язана зі злочинною змовою представників
кредитора та позичальника.

Спосіб 7. Працівник кредитно-фінансової
установи видає незаконний кредит (без належної перевірки платоспроможності, можливості
повернення та ін.) позичальникові, з яким перебуває у змові. За допомогою кредитора
відтягується строк повернення кредиту (підроблення документів, надання фіктивної
інформації про неможливість повернення кредиту тощо).

Спосіб 8. Працівник кредитно-фінансової
установи незаконно надає пільговий кредит позичальнику, який суму у розмірі різниці
у відсотках між звичайним та пільговим кредитом перераховує на певний рахунок.

Спосіб 9. Працівники кредитно-фінансової
установи у змові з позичальником створюють підприємство з метою одержання кредиту.
Одержані безготівкові кредитні кошти переводяться в готівку в самій кредитно-фінансовій
установі за допомогою працівників цієї установи шляхом фіктивного договору позики,
матеріальної допомоги тощо. Вказаними особами відтягується строк повернення кредиту
(підроблення документів, надання фіктивної інформації про неможливість виконання
зобов’язань у строк з різних причин). Після проведення такої операції можлива зміна
засновників, власників, посадових осіб позичальника.

Одним із важливих компонентів
наслідків кредитно-фінансових злочинів є їх сліди-ознаки, що відображуються в діях,
у сталих зв’язках між учасниками кредитних операцій і особливо в документах. Такі
сліди як факти створюються на стадіях:

1) видачі та одержання кредиту

2) його використання та

3) повернення.

1. Видача кредиту кредитором
— одержання кредиту позичальником

Факти: видача кредитів підприємствам,
організаціям, що не передбачені як позичальники; складання документів із завідомо
фальшивими даними (інтелектуальна підробка); наявність у документах слідів виправлень,
підчисток, травлення тощо (матеріальна підробка); надання неіснуючої адреси; сприяння
у наданні звичайного або пільгового кредиту; позаслужбові зв’язки між позичальником
та працівниками банку, які здійснюють фінансові, управлінські та контрольні функції
(надання кредиту, створення пільгових умов кредитування і повернення кредиту, послаблення
контролюючих функцій та ін.); нецільове надання кредиту.

2. Використання кредиту позичальником

Факти: нецільове використання
кредиту і матеріальних цінностей позичальником; демпінгові розрахунки з покупцями
продукції, виконавцями робіт та послуг; встановлення документів з фіктивними даними;
безтоварне оформлення документів: неоприбуткування на склад товарно-матеріальних
цінностей; відсутність документації прийому-отримання поставленої продукції, виконаних
робіт, наданих послуг; виявлення у позичальника листів, претензій на недопоставлену
продукцію, кредиторську заборгованість; використання необлікованих бланків суворої
звітності і заміна їх іншими бланками; завищення списання на видаток матеріальних
цінностей під виглядом втрат на природні збитки, відходи, псування та інші втрати;
оприбуткування неодержаних товарів; складання фіктивних документів на списання малоцінних
товарів на видаток; нестача матеріальних цінностей; встановлення підроблених підписів
в актах на списання товарно-матеріальних цінностей.

3. Повернення кредиту позичальником

Факти: заплутування звітності;
надсилання листів про неможливість повернення кредиту; закриття офісу позичальником;
розпродаж майна позичальником; підготовка або від’їзд позичальника в іншу державу;
існування у звітних документах даних, що викривлюють дані про виконання позичальником
зобов’язань щодо повернення кредиту.

«Слідова
картина» злочинів,
вчинених у банківській сфері

Під слідами злочину розуміються
будь-які зміни середовища, що виникли в результаті вчинення в цьому середовищі злочину.
Сліди, що можуть бути виявлені на місці події: сліди пальців рук, ніг, знарядь злому,
транспортних засобів біля приміщення банківських установ, мікрочастинки та ін.

Всю гаму слідів, що виникають
під час вчинення «банківських злочинів» умовно можна поділити на:

– традиційні сліди – це сліди в матеріальному
середовищі (сліди-відображення, розглянуті трасологією, а так само сліди-речовини
й сліди-предмети). Ними можуть бути які-небудь рукописні записи, роздруківки тощо,
що свідчать про готування й вчинення злочину. Матеріальні сліди можуть залишитися
і на самій обчислювальній техніці (сліди пальців рук, мікрочастинки на клавіатурі,
дисководах, принтері), а також на магнітних носіях і CD-RОМ дисках.

– нетрадиційні – це сліди в електронному
середовищі, тобто, як стверджує В. О. Голубєв, інформаційні сліди, що утворюються
в результаті впливу (знищення, модифікації, копіювання, блокування) на комп’ютерну
інформацію шляхом доступу до неї і являють собою будь-які зміни комп’ютерної інформації,
пов’язані з подією злочину. Насамперед вони залишаються на магнітних носіях інформації
й відображають зміни в інформації, що зберігається в них (порівняно з вихідним станом).

Особа
злочинця.
Злочинцем може бути чоловік, що володіє інформацією про банківську установу, про
рух грошової маси, який, можливо, працював у банківській сфері. Окрім цього, злочини
цієї групи вчиняють працівники банку, керівники. Що стосується злочинів у банківській
сфері, що вчиняються з використанням комп’ютера, то злочинцем може бути чоловік
віком близько 30 років, за освітою – інженер в галузі електроніки і математики або
програміст, але існують випадки, коли злочинці взагалі не мають ніякого технічного
досвіду. Крім цього, особи не стоять на обліках в ОВС і взагалі не мають карного
минулого.