Влада і панування як основа елітаризму

Влада і панування як основа елітаризму

{lang_content_nav}:

Вступ

Розділ 1. Історико-теоретичні основи формування регіональної еліти

1.1. Еліта стародавньої Греції і Риму

1.2. Еліта середньовіччя та епохи відродження

1.3. Еліта нового та сучасного світу

Розділ ІІ: Загальна характеристика іміджу політичного лідера в регіональному контексті

2.1. Імідж політичного лідера у США

2.2. Імідж політичного лідера у Франції

Розділ ІІІ: Регіональні особливості формування політичного іміджу в Україні

3.1. Політичний імідж лідера в сучасній Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Політичний імідж в сучасних умовах стає настільки
важливим чинником, що з ним обов’язково змушені рахуватися політики, які
прагнуть здобути владу чи утримати її. Нова політична практика висунула
відповідні вимоги перед теорією, у відповідності з якими в практичній
політології виник цілий новий напрямок, що одержав назву іміджелогії. Це
комплексна дисципліна, що використовує, крім політології, результати й інших
наук – соціології, психології, антропології, соціальної психології, дані
конкретних соціологічних досліджень, етнографії, історії та інших. Тому знання
та досвід фахівців з формування політичного іміджу користуються великим попитом
серед політичних партій та їх лідерів, інших акторів політичного ринку.

У кожен історичний період існування людства та формування держав поставало питання вибору обраних управлінців. Зі зміною політичних режимів, ладів, устроїв змінювалися і критерії їх відбору. Особливо це можна побачити на прикладі ХХ століття. Коли впали Османська та Російська імперії, був створений СРСР, людство пережило 2 Світові війни, відбулося створення нових акторів на політичній арені,так званих міжнародних організацій, на які було покладено функцію збереження миру на Землі, укріплення позицій США на світовій арені та в кінці розпад СРСР та утворення нових незалежних 15 держав,яким потрібно було самостійно обирати свій шлях розвитку та приклад для наслідування. Таким чином згодом США та РФ вступили за боротьбу за ці країни в плані впровадження своєї ідеології [7]. 

Влада в кожній країні, незалежно від характеру політичного ладу, здійснюється певною групою людей – елітою. Слово еліта – французьке, означає
добірне, обране. Політична еліта звичайно визначається як достатньо самостійна,
вища, відносно привілейована група або сукупність груп, що складає меншість
суспільства й безпосередньо бере участь в прийнятті і здійсненні державної політики. Ще в період розпаду родового ладу формуються погляди, що поділяють суспільство на вищих і нижчих, шляхетних і чернь, аристократію і простий люд. Обґрунтування ідеї розподілу суспільства на тих, які управляють і тих, які управляються знайшли відображення в працях Конфуція, Платона, Арістотеля, Карлейля, Ніцше та ряду інших мислителів. 

Сучасні класичні концепції еліт сформульовані та розроблені в кінці XIX – на початку XX століть в працях соціологів Гаетано Моска і Вільфредо Парето, а також Роберта Міхельса, Макса Вебера .

Актуальністю даного
дослідження є необхідність у сучасних умовах розвитку людства визначити якості
політичного лідера, формування його іміджу,що був спричинений історичним
розвитком. Розуміння важливості процесу глобалізації та посилення ідеології
одних країн і відповідно послаблення інших на світовій арені та їх вплив на
розвиток та становлення світового порядку.

Метою дослідження є
визначення сучасного розуміння поняття «еліти», які суспільно-політичні групи
можна віднести до нього, а також географічний, мовний, кульний, релігійний та
інші фактори, які впливають в різних регіонах на формування іміджу політичного
лідера. Визначити структуру політичного іміджу та виявити його вплив на
електорат.

Предметом дослідження
є концепція елітаризму та іміджу політичного лідера.

Об’єктом дослідження є співвідношення концепцій елітарності в різних історичних умовах з владою, політичним управлінням. А також визначення еліти як складової політичного іміджу в сучасних умовах.

Методами дослідження
є аналіз, синтез, індукція, дедукція, історико-теоретичний метод та інші.

Структура роботи: план, вступ, 3 розділи з підрозділами, висновок та список використаної літератури.

Список
використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 №
254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – С. 141.
(остання редакція від 20.04.2010).

2. Lawson M.Polіtіcal Journal
World Cup // The Guardіan. – 2001. – June. 

3. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К.: МАУП, 2000. – 384 с.

4. Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. – К.: МАУП, 1996. – 144 с.

5. Бовкун Е. Начальники улыбаются редко, а зря… // Известия. – 1994. – 4 мая.

6. Власти
не хватает доверия и авторитета (ред.) // Вечерние вести. – 2003. – 30 мая – 5
июня.

7. Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология: Учебное пособие. Изд. 2-е, исправ. и доп. – М.: Новая школа, 1996. – 352 с.

8. Егорова-Гантман Е., Плешаков К. Политическая реклама. – М.: Николло, 1999. – 240 с.

9. Журавський В., Кучеренко О., Михальченко М. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. – К.: Логос, 1998.– 264 с. 

10. Королько В. Г. Основи паблик рилейшнз: Учебник для студ. ВУЗов /Отв. ред. Удовик С. Л. – М.: Рефл-бук; – К.: Ваклер, 2000. – 528 с.

11. Литвин В. Украина: политика, политики, власть на фоне политического портрета Кравчука. – К.: Альтернативы, 1997. – 332 с.

12. Максимов А. А. “Чистые” и “грязные” технологии виборов: российский опыт. – М., 1999. – С. 50.

13. Медведчук В. Новий вимір демократії. – К.: Основні цінності, 2001. – 144 с.

14. Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры. – К.: Знание Украины, 2001. – 270 с.

15. Полохало В. Рейтинг как оружие кандидата // Вечерние вести. – 2003. – 24-30 октября.

16. Почепцов Г. Г. Як стають президентами. Виборчі технології ХХ століття. – К., 1999. – 380 с.

17. Почепцов Г. Имидж и выборы. – К., 1997. – 91 с.

18. Почепцов Г. Имидж: от фараона до президента.- К.: Адеф-Украина, 1997. -328 с.

19. Почепцов Г. Имидж-мейкер: Паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов – К.: Рекламное агенство Губерникова, 1995. – 235 с.

20. Прикладная
политология: Учеб. пособ. для ВУЗов /Под ред. Ю. С. Коноплина, А. А. Чемшита,
А. С. Каневского. – М., 1998. – 171 с.

21. Старовойтенко Р. Імідж політичної партії як чинник електорального вибору // Нова політика. – 2001. – № 2. – С. 57.

22. Томенко М. Політична еліта України – 2000. – К., 2000. 

23. Чемерис В. Л. Президент: Роман-есе.- К.: Вид-во СП «СВЕААС», 1994.- 464 с.