Трансформація соціальної структури українського суспільства

5. Трансформація соціальної структури українського
суспільства

Трансформація соціальної
структури передбачає зміну, перетворення її істотних рис. Для з’ясування особливостей
трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві необхідно зіставити
їх з попереднім станом суспільства. Без цього неможливо використовувати основні
тенденції розвитку й елементи соціальної структури, що відіграють у ньому провідну
роль.

Відомо, що в Радянському
Союзі існувала структура тоталітарного суспільства, яка не допускала інших форм
власності, крім державної чи одержавленої, іншої ідеології, крім комуністичної.
Усе це разом з іншими чинниками ешелонувало вертикаль ієрархічних відносин, за яких
володіння владою передбачало право розпоряджатися власністю і брати участь у її
розподілі. У такому суспільстві відсутні класи через відсутність економічних основ
їх існування.

Схема. Соціальна
стратифікація радянського суспільства (модель Т. Заславської)

Соціальна структура
тоталітарного суспільства жорстко детермінована: жодні впливи не можуть зруйнувати
головної соціальної межі – між правлячою елітою (вищих верств господарської, партійної,
державної номенклатури) та рештою суспільства. З роками в радянському суспільстві
склався механізм самовідтворення еліти (номенклатури), сформувалися внутрішні горизонтальні
та вертикальні зв’язки: неписані правила апаратної гри зумовлювали визначений тип
поведінки; належність до владної еліти відкривала доступ до привілеїв. Кастовість
і корпоративізм робили еліту замкненою стратою, ротація кадрів здійснювалася за
суворо визначеними правилами, унеможливлюючи появу в її рядах “випадкових” осіб.

Решта суспільства,
що не належала до еліти, була соціально слабодиференційованою. Через відчуження
від власності та влади вона не могла ефективно впливати на суспільні процеси. Соціальні
переміщення в ній могли бути тільки горизонтальними, стосуючись професії, а не зміни
соціальної позиції в суспільній ієрархії, поза як реально соціальні позиції робітника,
селянина, інтелігента відрізнялися мало. Слабка вертикальна мобільність підривала
стимули до соціальної і трудової активності, консервувала низькі життєві стандарти
переважної більшості суспільства.

Повне відчуження
від власності нівелювало принципову різницю між двома декларованими класами – робітниками
і колгоспниками та соціальною верствою – інтелігенцією. Попри деякі розбіжності
в характері та змісті праці, освіті й психології, ці соціальні групи являли собою
масу найманих працівників, слабо структуровану за доходами, доступом до прийняття
рішень, ціннісно-ідеологічними настановами.

Соціальна структура
сучасного українського суспільства залежить від спрямування сутності соціальних
трансформацій, суть яких – у зміні функціональних зв’язків у суспільстві. Її основу
становлять:

1. Зміна суспільної
форми всіх основних соціальних інститутів – економічних, політичних (передусім інститутів
власності), культурних, освітніх; глибокий суспільний переворот і реформування тих
соціальних засад і регуляторів, що формують соціальну структуру (вона стала менш
жорсткою, рухливою).

2. Трансформація
соціальної природи основних компонентів соціальної структури – класів, груп і спільнот;
відновлення їх як суб’єктів власності й влади; поява економічних класів, верств
і страт з відповідною системою соціальних конфліктів і суперечностей.

3. Ослаблення існуючих у суспільстві стратифікаційних
обмежень. Поява нових каналів підвищення статусів, посилення горизонтальної та вертикальної
мобільності українців.