Аналіз когнітивних карт. Просторово-часове групування зафіксованої інформації

Аналіз когнітивних
карт. Просторово-часове групування зафіксованої інформації

Когнітивне картування – це методика спрямована на аналіз того, як
той чи інший політичний діяч сприймає певну політичну проблему, і встановлення його
ймовірнісної реакції на розвиток ситуації.

Методика когнітивного картування народилася в рамках одного з
провідних напрямків сучасної психології – так званої когнітивної психології. Когнітивна психологія концентрує свою
увагу на особливостях організації, динаміки і формування знань людини про навколишній
світ.

В основі методики лежить побудова когнітивної карти – графічної стратегії збору, переробки та зберігання
інформації, що міститься у свідомості людини.

На початку 70-х р. XX ст. Г. Бонхам і М. Шапіро вперше
провели дослідження з використанням ЕОМ для зіставлення когнітивних карт різних
політичних діячів та моделювання на цій основі їх майбутньої поведінки. При цьому
в рамках їх підходу фактично поєднувалися елементи якісного контент-аналізу і власне
когнітивного картування.

У підсумку виявляються стійкі когнітивні блоки, що відображають
уявлення конкретного актора про те, як «суб’єкт А» впливає або впливає на «суб’єкт
В». На цій основі аналітик може робити найрізноманітніші висновки і, перш за все,
сформулювати висновки, важливі або не важливі події певного типу в сприйнятті конкретного
політика.

Побудова й аналіз когнітивних карт не може бути проведені відразу,
вони проходять поетапно. В залежності від застосованих когнітивних технологій існує
різна послідовність і зміст етапів.

I етап. Когнітивний
аналіз складної ситуації складається з послідовності дій: формулювання задачі та
цілі дослідження, вивчення поточної ситуації чи процесу з позиції поставленої мети;
збір, систематизація, аналіз існуючої статистичної та якісної інформації з проблем…

II етап. Побудова
когнітивної моделі проблемної ситуації полягає в наступних діях: виділення факторів,
які, на думку експертів, характеризують проблемну ситуацію; групування факторів
блоками; об’єднуються в один блок фактори, що характеризують дану сферу проблеми
і визначають фактори в цій сфері, можливі варіанти в залежності від специфіки проблеми,
цілей аналізу, кількості суб’єктів ситуації і т.д.

III етап. Моделювання:
визначення мети; побудова нечіткої когнітивної карти (НКК); визначення списку концептів,
значущих для даної предметної області, та його узгодження у разі опитування групи
експертів; визначення відносин причинності (впливу) між кожною парою концептів та
їх узгодження у разі опитування групи експертів; визначення знаку впливу між кожною
парою концептів, пов’язаних ставленням причинності, та його узгодження у разі опитування
групи експертів…