Основні характеристики спрямованого та неспрямованого івент-аналізу

Основні характеристики спрямованого та неспрямованого івент-аналізу

Спочатку переважала практика проведення «спільного», ненаправленного аналізу подій, тобто просування до аналітичних висновків як би “знизу”, відштовхуючись від емпіричних даних, то надалі все більшу значимість стали набувати нормативні моделі, що висуваються дослідником (“цільовий” або спрямований івент-аналіз), і їх подальше наповнення фактологічним матеріалом (підхід “згори”). Але в принципі обидва види аналізу успішно застосовуються в у сучасній дослідницькій практиці.

У першому випадку дослідник не визначає наперед, які саме елементи досліджуваного процесу (ситуації) він буде відзначати як важливі характеристики, а визначає в попередньому порядку лише головний об’єкт спостереження.

У другому випадку дослідження ведеться на основі структурованого підходу до збору інформації. У цих цілях заздалегідь визначається, які з елементів досліджуваного процесу або ситуації мають найбільше значення для дослідження. Але зазвичай у дослідженнях обидва види спостереження органічно поєднуються.