Національні політико-правові акти України щодо гендерного паритету

Національні політико-правові акти України
щодо гендерного паритету

Конституція України:

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості,
якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед
суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та
є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень
за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними
або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка
забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній
і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та
винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням
пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з
материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства
і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам
і матерям.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,
безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні
обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього
права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку,
здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у
політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і
свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів,
за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського
порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними
справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними
до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен
із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані
утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх
непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство,
материнство і батьківство охороняються державою.

ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей
жінок і чоловіків»

рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі;

рівні можливості жінок і чоловіків – рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків;

Стаття 3. Основні напрями державної політики щодо забезпечення рівних
прав та можливостей жінок і чоловіків

Державна політика щодо забезпечення
рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на:

– утвердження ґендерної рівності;

– недопущення дискримінації за
ознакою статі;

– застосування позитивних дій;

– забезпечення рівної участі жінок
і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;

– забезпечення рівних можливостей
жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;

– підтримку сім’ї, формування
відповідального материнства і батьківства;

– виховання і пропаганду серед
населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності
у цій сфері;

– захист суспільства від інформації,
спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Органами, установами та організаціями,
наділеними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок
і чоловіків, є:

– Верховна Рада України;

– Уповноважений Верховної Ради
України з прав людини;

– Кабінет Міністрів України;

– спеціально уповноважений центральний
орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків;

Рівні виборчі права та можливості
жінок і чоловіків забезпечуються законодавством України.

Політичні партії, виборчі блоки
під час висунення кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному
виборчому окрузі передбачають представництво жінок і чоловіків у відповідних виборчих
списках.

Дискримінація за ознакою статі
при прийнятті на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування і під
час її проходження забороняється.

Жінкам і чоловікам забезпечуються
рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації
та перепідготовці.

Роботодавець зобов’язаний:

– створювати умови праці, які
дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

– забезпечувати жінкам і чоловікам
можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;

– здійснювати рівну оплату праці
жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

– вживати заходів щодо створення
безпечних для життя і здоров’я умов праці;

– вживати заходів щодо унеможливлення
випадків сексуальних домагань.

Роботодавцям забороняється в оголошеннях
(рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком
специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати
різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються
на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Держава забезпечує рівні права
та можливості жінок і чоловіків у здобутті освіти.

Навчальні заклади забезпечують:

– рівні умови для жінок і чоловіків
під час вступу до навчальних закладів, оцінки знань, надання грантів, позик студентам;

– підготовку та видання підручників,
навчальних посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;

– виховання культури ґендерної
рівності, рівного розподілу професійних і сімейних обов’язків.