Нормативний і емпіричний підходи до визначення демократії

Нормативний і емпіричний підходи до визначення демократії

Нормативний підхід до демократії розглядає її гуманістичні цінності та ідеали як вихідні принципи. Цей підхід має мобілізаційну здатність залучати людей до практичних дій з метою утвердження соціальної рівності, забезпечення свободи, солідарності тощо.

Демократія як політична реальність практично ніколи не була владою всього народу, оскільки це означало б суспільне самоврядування, тобто недержавну форму правління. Споконвіку, з моменту появи, поняття “демократія” ототожнюється з державою і в оптимальному варіанті є владою більшості над меншістю. Однак, як свідчить практика, найчастіше демократія виступає як форма правління організованої меншості. Так, у праці американського політолога М. Паренті “Демократія для небагатьох” сучасна демократія США постає як формально-юридична згода пасивної нетворчої більшості на фактичне правління активної творчої меншості, яка володіє фінансово-економічними, організаційно-технічними та інформаційними ресурсами.

Багато вчених вважають демократію не тільки неможливою, але й недоцільною. Дійсно, демократія як безпосередня влада народу неможлива вже в суто технічному відношенні, оскільки немає таких механізмів, які б забезпечували пряме народоправство з будь-якого державного питання на всіх рівнях. Більше того, таке народоправство недоцільне і з точки зору ефективності державної влади, оскільки абсолютна більшість народу некомпетентна у вирішенні конкретних справ управління державою і суспільством. До того ж правляча більшість, як і народ у цілому, за певних умов може бути таким же тираном, як і одноосібний деспот.

Таким чином, у рамках нормативного підходу демократія – це суспільний ідеал, який ніколи і ніде не буде реалізований на практиці. Проте, незважаючи на це, саме завдяки своєму ціннісному змісту демократія зобов’язана такій популярності у світі.

Емпіричний підхід до демократії – абстрагується від декларованих ідеалів демократії і розглядає її такою, якою вона є в реальному житті. Американський політолог Р. Даль, наприклад, пропонує термін “демократія” використовувати лише в значенні ідеалу, а реальну демократичну практику він називає “поліархія” (від грец. роlі – багато і arche – влада).

Поліархія, за Р. Далем, є правління меншості, що обирається народом на конкурентних виборах. Вона поширюється також на античні поліси, середньовічні республіки, сучасні конституційні держави із загальним виборчим правом та суперництвом політичних партій за державну владу. Що ж стосується демократії, то вона, стверджують ці вчені, є ідеалом, який передбачає рівну участь усіх громадян в управлінні державою і суспільством, і поки що не існує.