Гендерна політика як основа паритетної демократії: поняття та основні напрямки

Гендерна політика як основа паритетної демократії: поняття та основні напрямки

Розвиток гендерних досліджень дав змогу для формування та реалізації ефективної гендерної політики, що стала основою паритетної демократії.

Гендерна політика являє собою цілеспрямовану діяльність державних та громадських інституцій, що здійснюється з метою забезпечення рівноправності між чоловіками та жінками, а також сукупність заходів, необхідних для розвитку та реалізації особистого потенціалу кожної людини, незалежно від статі для збалансованого розвитку суспільства.

Основними напрямами гендерної політики є: недопущення дискримінації за статевою ознакою, забезпечення рівних можливостей поєднання професійних та сімейних обов’язків, забезпечення рівної участі у прийнятті суспільно-важливих рішень, виховання гендерної культури та захист від пропаганди гендерної нерівності, дискримінації й насильства. Національний механізм реалізації такої політики включає організаційний (або інституційний), правовий, економічний та політичний блоки.

Специфіка цілей гендерної політики потребує спеціального підходу, який ґрунтується на врахуванні ідей гендерної рівності. Саме таким є гендерний підхід, рекомендований ООН до впровадження в національні політики. Він ґрунтується на умовах, коли інтереси й досвід жінок так само, як і чоловіків, є невід’ємним критерієм при розробці загальної концепції, при здійсненні моніторингу й оцінці всіх напрямів політики держави й програм у всіх політичних, економічних і суспільних сферах для того, щоб результати цієї політики були однаково справедливими для жінок і чоловіків. Як вірно зазначає Т. Титова, «гендерний підхід являє собою наукове поняття, в основі якого лежить аналіз відмінностей жіночої і чоловічої психіки з урахуванням соціальної детермінації».

Впровадженню гендерного підходу сприяє стратегія гендерного розвитку держави. Головне її призначення – створення політичних передумов і необхідних соціальних умов для найбільш повної реалізації природних здібностей жінок і чоловіків у всіх сферах соціального життя з метою забезпечення стійкого розвитку суспільства. Стратегія слугує інструментом формування гендерної політики і контролю за її здійсненням з боку громадянського суспільства, а також може розглядатися як важливий етап її становлення.

Таким чином, стратегія повинна: визначити систему вимог і критеріїв, що відбивають сучасні уявлення про соціальну справедливість у розподілі ролей між чоловіками і жінками в політичному і громадському житті, соціально-трудових і сімейних відносинах, бізнесі, при розподілі власності, а також в інформаційній сфері; намітити перспективи розвитку держави в контексті зміцнення соціальної демократії, що забезпечує проведення соціально відповідальної політики і розкриття громадянського потенціалу особистості; підвищити рівень загальної і політичної культури суспільства, показниками якого є можливості самореалізації громадян і забезпечення рівності статей у всіх сферах життєдіяльності, включаючи суспільне виробництво, соціально-трудові і сімейні відносини.

Гендерний вимір суспільних трансформацій є надзвичайно важливою складовою ефективної політики держави.

Можливість здійснювати постійний контроль над реалізацією ідей гендерної рівноваги значно прискорить процеси, пов’язані з гендерною політикою на сучасному етапі трансформації українського суспільства.

При цьому активність державних органів має бути підтримана ініціативою інституцій громадянського суспільства, перед усім, жіночими громадськими та політичними організаціями, безпосередньо зацікавленими у становленні паритетної демократії як сучасної форми демократії.

Гендерна складова виступає, за таких умов, обов’язковим елементом законотворчої і правозастосовчої діяльності, в основі яких лежать принципи свободи, справедливості, рівності і розвитку соціальних якостей людини з врахуванням впливу статевої належності на правовий статус, соціальну роль, стереотипи поведінки. Тобто, йдеться не про формальні, а про практичні характеристики політичних, економічних, культурних показників життєдіяльності людини та про ефективність функціонування політико-правових механізмів, що регламентують таку діяльність. Гендерний чинник виступає в даному плані важливою умовою соціальних трансформацій суспільства, а гендерна політика являє собою складну систему, яка базується на правових нормах, що забезпечують інтереси рівності, враховує міжнародний досвід управління в сфері гендерних відносин та має власні принципи і критерії оцінювання ефективності функціонування відповідного організаційно-правового механізму.