Поліетнічність українського суспільства

Поліетнічність українського суспільства: проблеми та перспективи в умовах глобалізації

Нині в Україні вже закладена вагома політико-правова база у сфері забезпечення прав національних меншин. Основи формування державної етнонаціональної політики Ними можна вважати Декларацію про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Декларацію прав національностей України, Закон „Про національні меншини в Україні’’, Конституцію, Закон „Про місцеве самоврядування в Україні’’. Сім років тому Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію про захист національних меншин, яка стала частиною національного законодавства. Наступним кроком до запровадження міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав національних меншин стала ратифікація Україною у травні 2003 року Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, яка складається із низки варіативних елементів, що полегшують і роблять більш гнучкими мовний вибір держави залежно від тих умов, котрі існують в країні. А тому через систему законодавчих актів Українська держава визнає поліетнічний характер українського суспільства й підтверджує право всіх його членів на збереження та популяризацію їхньої культурної спадщини, гарантує повагу й рівноправну участь осіб, які належать до різних етнічних спільнот, у всіх сферах життя українського суспільства та допомагає їм в усуненні будь-яких перешкод на цьому шляху. До речі, Україна — єдина з пострадянських країн, яка підписала і ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин.

Нині, в умовах глобалізації та так званої уніфікації світу, усвідомлення державою значущості колективних прав, адекватне розуміння важливості захисту та забезпечення функціонування культур національних груп у широкому розумінні є однією з важливих ознак сучасної демократії, яка насправді дозволяє реалізувати індивідуальні та колективні права особистості. Слід відзначити, що рівень демократичності у сфері міжнаціональних взаємин оцінюється не тільки крізь призму ухваленого у цій сфері законодавства та зобов’язань, узятих на себе державою щодо збереження культур тих чи інших етнічних груп, але й крізь призму їх реального здійснення. Іншою складовою аналізу сфери міжнаціональних взаємин можуть бути загальні процеси в царині міжнаціональних відносин, що розгортаються в суспільстві. Наявність у самому суспільстві культури міжнаціональної толерантності, слідування принципам терпимості, постійне їх відтворення в суспільній поведінці свідчать про рівень розвитку самого суспільства. За етнічним складом свого населення Україна належить, безумовно, до числа поліетнічних країн. Це зафіксовано в національному законодавстві. Зокрема, відповідно до Основного Закону країни всі громадяни України незалежно від своєї національної належності, віросповідання, походження, місця проживання, політичних переконань, культурної і мовної самоідентифікації складають український народ.

Аналізуючи міжетнічні відносини в сучасній Україні, можна побачити, що на сьогодні зона „конфлікту’’ в цій сфері лежить у площині певного дистанціювання у взаєминах між більшістю населення країни та окремими етнічними спільнотами (ними можуть бути як етнічні громади, які є традиційними для українського суспільства, так і новітні емігрантські спільноти). Отже, один із вагомих чинників напруження, безумовно, пов’язаний із розширенням процесу нелегальної міграції через територію України та зі зростанням кількості тих осіб, які проживають в Україні нелегально.