Прогалини в законодавстві, що перешкоджають встановленню паритетної демократії в Україні

Прогалини в законодавстві, що перешкоджають встановленню паритетної демократії в Україні

У різних галузях законодавства є ще досить багато прогалин у питанні забезпечення гендерної рівності в контексті незахищеності прав чоловіків.

Розглянемо цю проблему на прикладі кримінального права.

Перед початком аналізу слід відзначити, що кримінальне право є відносно новим об’єктом гендерної експертизи. Крім того, принцип рівності жінок та чоловіків тут має деякі особливості.

Принцип рівності у кримінальному праві за своїм змістом є дещо вужчим за конституційний принцип рівності. Його сенс у тому, щоб забезпечити рівний для всіх громадян обов’язок понести відповідальність за скоєний злочин. Ця рівність у вітчизняному кримінальному праві забезпечується тим, що єдиною підставою кримінальної відповідальності визнається лише вчинення діяння, що містить всі ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом (ст.2 КК України). При цьому принцип рівності «не означає однакову відповідальність і покарання, тобто рівних меж та змісту кримінальної відповідальності та покарання». У зв’язку з цим, можливість застосування до жінок певних пільгових умов або навіть незастосування до них певних видів покарання у доктрині кримінального права не розглядається як порушення принципу рівності.

Таким чином, приходимо до висновку, що гендерна нерівність у кримінальному праві існує переважно у вигляді обмеження прав чоловіків.

Гендерна асиметрія тут може виявлятися в двох сферах: при виявленні кола злочинів і описі ознак складів злочинів, тобто при встановленні кримінальної відповідальності, а також при регламентації умов реалізації кримінальної відповідальності – при описі умов застосування різних видів покарання, а також пов’язаних з покаранням інститутів.

Так, при реалізації кримінальної відповідальності жінок, в тому числі вагітних або з малолітніми дітьми, кримінальний закон передбачає для них більш пільгові умови порівняно з чоловіками. Наприклад, вагітним жінкам не може бути призначене довічне позбавлення волі, громадські роботи. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок, а також жінок із дітьми до 3 років, арешт не застосовується до вагітних жінок та жінок з дітьми до 7 років. Обмеження волі не застосовується до вагітних жінок та жінок з дітьми до 14 років. Вчинення злочину жінкою у стані вагітності є пом’якшуючою відповідальність обставиною (п. 4 ч. 1 ст. 66 КК України).

У жінок є багато пільг при звільненні від відбування покарання: з випробуванням – для вагітних жінок та жінок з дітьми віком до 7 років – строк випробування може бути призначений в рамках строку, на який жінку звільняють від роботи у зв’язку з пологами або до досягнення дитиною 7-річного віку (ст. 79 КК України); дострокове звільнення від відбування покарання для вагітних жінок та жінок з дітьми до 3 років – на строк до досягнення дитиною 3 років (ст. 83 КК України) та інше.

Так, суб’єктом зґвалтування (ст. 152 КК) тепер може бути жінка, а потерпілим від втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК) може бути чоловік та інше. Але і досі є багато статей, що, на нашу думку, потребують уточнення в світлі запровадження принципу гендерної рівності.

Дискримінаційні положення щодо чоловіків містяться також і у Кримінально-виконавчому кодексі України. Так, за результатами гендерно-правової експертизи цієї галузі було встановлено таке порушення у ст. 141 КПК України, відповідно до якої діти засуджених жінок можуть передаватися їх родичам за згодою матері.