Незалежні органи, спостережні комітети з забезпечення рівності, спеціальні посередницькі органи
Незалежні органи, спостережні комітети з забезпечення рівності, спеціальні посередницькі органи
Виникнення державних інститутів рівного статусу в Скандинавії датується початком 1970-х років. У 1972 році в Норвегії на базі Ради з питань заробітної плати, що функціонувала з 1959 року, була створена Рада з рівного статусу. У тому ж році були створені Ради з питань рівності у Фінляндії і в Швеції. Всі вони організовувалися як консультативні органи при урядах і парламентах і були покликані також привернути увагу суспільства до проблеми гендерної дискримінації. Їх особливість в тому, що вони були засновані ще до прийняття законів про гендерну рівність.
На сучасному етапі в усіх трьох країнах є посади міністра з питань рівності, а також омбудсмени з питань рівності (у Швеції – омбудсмен з питань рівних можливостей). У складі міністерств Норвегії та Швеції є відділи з питань гендерної рівності.
Так, у Швеції рада з питань рівності складається з 27 представників від жіночих організацій, політичних партій та організацій роботодавців і найманих працівників. Він збирається чотири рази на рік.
Наступним етапом після створення консультаційних рад з гендерної рівності стало становлення в скандинавських країнах інститутів контролю над проведенням в життя відповідної політики і, перш за все над виконанням законів з гендерної рівності, які були прийняті в Норвегії і Швеції в 1978 році і в 1979 році, а в Фінляндії в 1986 році (введені в дію на рік пізніше).
Норвегія була першою країною в світі, яка у 1979 р. призначила Омбудсмена – уповноваженого з гендерної рівності та апеляційну Комісію для розгляду питань, пов’язаних з гендерною рівністю. Швеція ввела посаду Омбудсмена і створила аналогічну комісію у 1980 р., Фінляндія – в 1987 р. У всіх трьох країнах головним завданням Омбудсмена є контроль за дотриманням законодавства про рівність статей та інформування громадськості про відповідні вимоги закону.
Органи рівного статусу в скандинавських країнах поширилися аж до урядового рівня, включаючи введення посад міністрів з питань рівності, що не є членами кабінету (у Швеції в 1976 р., у Фінляндії у 1980 р.). У Норвегії в 1997 році при коаліційному уряді запроваджено посаду заступника прем’єр-міністра, відповідального за питання гендерної рівності. Проте спеціальних автономних міністерств з питань гендерної рівності не існує ні в одній зі скандинавських країн. Відповідні міністри та пов’язані з ними групи співробітників примикають до інших міністерств, причому їхнє місце розташування може варіюватися. Проте в 1978 році у Норвегії за ініціативою парламенту був створений відділ рівного статусу і сім’ї при міністерстві споживання та сім’ї. У 1994 році він був перейменований у відділ гендерної рівності і приписаний до міністерства у справах сім’ї та дітей.
Найбільш ґрунтовно питання гендерної рівності у контексті інституційного забезпечення опрацьоване у Швеції, тому трохи детальніше зупинимось на досвіді саме цієї держави.
Так, в 1994 р. уряд Швеції вирішив покласти відповідальність за проведення політики в галузі рівності статей на Віце-прем’єр міністра. На всіх міністрів було покладено завдання з аналізу впливу діяльності їх відомства на становище в галузі рівності статей у зонах відповідальності їх міністерств.
Того ж року уряд прийняв постанову про заснування спеціального мандату, відповідно до якого всі урядові комісії з розгляду різноманітних питань повинні аналізувати і обговорювати свої пропозиції крізь призму проблеми рівності статей, а також інструкцію, адресовану Шведській статистичній службі, вимагаючи від неї подавати всі статистичні дані роздільно за обома статями. Через два роки уряд доручив Національній адміністрації з зайнятості подавати статистичні дані роздільно за обома статями в галузі зайнятості.
Відповідальність за прийняття та озброєння методів і процедур, покликаних забезпечити врахування можливого впливу на рівність статей у роботі адміністрацій, у процесі планування і прийняття бюджету покладається на Держсекретаря при кожному Міністерстві. Держсекретар з питань трудового законодавства і з питань рівності статей відповідає за координацію і спостереження. Він організовує регулярні засідання з Держсекретарями, що представляють інші міністерства, з проблематики статей. Він пропонує також міністерствам програми підготовки і навчання персоналу з цієї тематики.
Підрозділ міністерства, який займається питаннями рівності статей, розробляє методи і механізми забезпечення гендерної рівності, розглядає усі пропозиції щодо проектів законів та інших рішень уряду, які запропоновані різними міністерствами, до їх обговорення та ухвалення Кабінетом міністрів. Мета – забезпечити в ході цього процесу врахування проблематики рівності між жінками і чоловіками. Інше важливе завдання полягає в спостереженні за призначеннями, запропонованими урядовим комітетам і комісіям, і схвалення поданих кандидатур до того, як ці пропозиції направляться для остаточного вирішення в Кабінет міністрів. Поставлена урядом мета полягає в тому, щоб найближчим часом досягти рівного представництва чоловіків та жінок в рамках офіційних комісій і урядових комітетів.
На регіональному рівні Адміністративні бюро графств, які є урядовими інстанціями, відповідають за інтеграцію проблематики рівності між жінками і чоловіками в усі сфери діяльності державної влади. Адміністративні бюро графств найняли фахівців з цих питань, щоб запустити, підтримувати та відслідковувати процес інтеграції самого поняття «рівності» статей в звичайну щоденну роботу в усіх сферах життя. Кожне бюро підготувало і подало до уряду середньостроковий стратегічний план роботи з заохочення і зміцнення рівності статей на період 1997 – 2000 pp.
В 1995 р. уряд Швеції виділив кредити Шведській Асоціації місцевої влади з тим, щоб допомогти прогресу в інтеграції проблематики рівності статей у діяльність влади на місцевому рівні. Під абревіатурою JAMKOM була запущена дворічна програма, що має на меті вивчення того, яким чином комітет або комісія можуть на систематичній основі працювати в інтересах просування ідеї рівності статей в рамках свої власної сфери діяльності. Заключна доповідь по програмі була подана уряду в лютому 1998 р.
Перші семінари з роз’яснення різних питань в рамках проблеми, що розглядається, і для відповідної підготовки кадрів були організовані в 1994 р. і призначалися для представників вищих ешелонів влади. Ці семінари проводяться і сьогодні. Підрозділ, що займається питаннями рівності статей, підготував тригодинне навчальне стажування/семінар з питань рівності статей, розраховане на міністрів, держсекретарів, політичних радників, спеціальних комісарів і високопоставлених чиновників. Головною метою цих семінарів було ознайомлення зі статистичними даними і фактами, які характеризують становище жінок і чоловіків у шведському суспільстві. На семінарах обговорювалися і інші важливі проблеми: шляхи досягнення цілей національної політики в галузі рівності статей і методи та механізми, які можуть бути використані в рамках стратегії комплексного підходу. Щоб забезпечити потреби урядових служб і державної адміністрації в спеціальній підготовці, підрозділ, який займається питаннями рівності статей, користується послугами десятьох спеціальних викладачів, а також фахівця з питань рівності статей і представника шведської Служби статистики. Уряд також найняв «мобільного експерта в галузі рівності статей», який відвідує різні міністерства для надання допомоги у розробці відповідних методів і процедур для інтеграції проблематики рівності між чоловіками і жінками в різні процеси, що відбуваються в суспільстві.
Після проведення згаданих семінарів в міністерствах проходять регулярні засідання за участю Держсекретаря, відповідального за політику в галузі рівності статей, і керівника підрозділу, який займається питаннями рівності між чоловіками та жінками. На цих засіданнях обговорюються такі аспекти, як необхідність активних заходів з метою просування принципу рівності статей, аналіз його впливу на становище відповідно обох статей, відображення проблематики рівності статей у бюджеті і репрезентованість жінок у державних комісіях і комітетах.
Підрозділ, якому доручено займатися питаннями рівності статей, розробив аналітичний метод оцінки різноманітних наслідків реалізації урядових проектів для становища жінок і чоловіків. Ряд міністерств в порядку експерименту скористається цим методом. Державна влада та місцеві органи самоврядування використовують аналогічні методи. Наявний досвід застосування цих методів оцінки ще не достатній як на урядовому рівні, так і на рівні місцевих адміністрацій.
Міністерство, яке відповідає за трудове законодавство і питання рівності статей, в січні 1998 р. сформувало робочу групу з питання до проблеми рівності статей під головуванням Держсекретаря з питань рівності статей, у складі якої є представники і представниці національного, регіонального і місцевого рівнів. Ця група має на своїй меті розробку програми спеціальної підготовки з проблематики рівності між жінками і чоловіками і розробку інструментів оцінки зовнішнього впливу на обидві статі і методів спостереження і оцінки здійснюваної політики. Міністр виділив групі кредити з тим, щоб дати їй можливість проводити семінари, слухання і здійснювати дослідницькі проекти й експерименти.
Підрозділ, що займається питаннями рівності статей, крім всього іншого, старанно вивчає бюджетні документи, що мають доленосне значення для прогресу в справі зміцнення рівності між жінками і чоловіками. Ця проблематика повинна також враховуватися в діалозі, який ведуть уряд і державно-суспільні структури з питань бюджету.
Завдяки такому механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків сьогодні Швеція є лідером серед скандинавських країн, що мають найвищі показники представництва жінок.
Експерти з Шведської Асоціації місцевих влад затверджують, що саме успіхи в утвердженні гендерної рівності дозволили домогтися економічних успіхів, високого рівня життя, соціальних досягнень, що мають місце в Швеції. Приклад цієї країни свідчить, яких результатів у суспільному розвитку можна досягти на шляху гендерної рівності.