Становлення партогенеза – кінець XVII- початок XVIII ст.

Становлення партогенеза –
кінець XVII– початок XVIII ст.

Початковий
етап партогенеза починається з кінця XVII – початку XVIII ст. Це був період,
коли зароджувалися політичні системи ранньобуржуазних держав Західної Європи та
Америки. Політичні процеси того часу, що супроводжувалися Громадянської війною
в США, буржуазними революціями у Франції та Англії, свідчать про те, що поява
партій відображала ранню стадію боротьби між прихильниками різних напрямків
формованої нової державності: аристократами і буржуа, католиками і
протестантами. Партії виникли як інструмент обмеження абсолютної монархії,
включення в політичне життя ” третього стану “, утвердження в
суспільстві загального виборчого права, розвитку представницької системи. З їх
допомогою зміна складу політичної еліти, рекрутування правлячих кіл стало
поступово перетворюватися на справу виборчого корпусу.

Визначальну
роль у виникненні партій грали класові, соціальні, національні та інші
конфлікти. Однак свій вплив надавали і соціокультурні особливості розвитку
окремих країн, демографічні процеси і навіть релігійні мотиви.

Партії
не відразу стали повноправним політичним інститутом, здатним чинити істотний
вплив на владу. Спочатку вони представляли собою об’єднання знаті, різноманітних
клуби, літературно-політичні утворення, що були формою спілкування однодумців.

Безпосередній
ж вплив на перетворення партій на активних учасників політичного процесу спричинило
надання особистості політичних прав, виникнення виборчих систем і парламентів.

У XIX
столітті партії в основному зміцнили своє становище в політичній системі,
ставши важливим механізмом представництва інтересів суспільства.

Міхельс
в книзі “Політичні партії. Соціологічне дослідження олігархічних тенденцій
сучасної демократії” (1911) писав, що чим більше розширюється і
розвивається офіційний апарат партії, тим більше витісняється з неї демократія,
замінна всесиллям виконавчих органів. Причини відриву партійного керівництва
від рядових членів партії він бачив у технічній нездатності великої маси людей
до управління, а також незмінності керівників, в їх закоріненому негативному
ставленні до рядових членів.

Сучасний
етап партогенеза свідчить про те, що партії стали не просто органічним, але й
одним з основних елементів організації політичного порядку і функціонування
публічної влади. У міру розвитку парламентських, конституційних основ
буржуазної державності, партії зміцнювали свій політичний і правовий статус.
Після Другої світової війни в конституціях різних країн з’явилися відповідні
статті, а в 70-х рр. склалося досить розгорнуте законодавство, що регламентує
їх діяльність. Заохочуючи плюралізм політичного життя, партії стабілізували
систему влади, засновану на стійкому представництві інтересів громадян. Таким
чином, в даний час партії представляють собою такий інститут влади, без якого
не можуть здійснюватися вибори як основний механізм формування державності,
легальне завоювання різними верствами населення провідних політичних позицій.