Тема 4. Моніторинг досягнення гендерної рівності: інститути та індикатори

ТЕМА
4. МОНІТОРИНГ
ДОСЯГНЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ: ІНСТИТУТИ ТА ІНДИКАТОРИ

1. Кількісні показники
париеттного представництва жінок та чоловіків

2. Гендерні індикатори ООН та
інших міжнародних організацій

Досягнення паритетного представництва жінок і чоловіків у процесі
прийняття рішень у багатьох країнах здійснюється за допомогою спеціального
моніторингу оцінки дій та методів. Так, відповідно до рекомендацій Комітету
міністрів Ради Європи від 12.03.2003р., державами-членами утворені
незалежні органи, спостережні комітети з забезпечення рівності або спеціальні
посередницькі органи, з метою здійснення контролю за політикою уряду у питаннях
збалансованої участі жінок та чоловіків у політичній та громадській діяльності,
або доручено виконання цього завдання національним органам забезпечення рівності.

З метою здійснення контролю та оцінки збалансованості участі у процесах
прийняття рішень представників обох статей використовуються різноманітні
показники співвідношення кількості жінок та чоловіків: обраних до парламентів,
та до місцевих органів самоврядування від кожної політичної партії; у складі
національних делегацій при асамблеях, а також при міжнародних організаціях та
форумах; у складі національних, федеральних та регіональних урядів; у складі
органів, що призначаються урядом; у складі керівних органів політичних партій
на національному рівні; високопосадовців та їх розподіл за галузями діяльності;
суддів Верховного суду; міністрів/державних секретарів у різних галузях
діяльності національних, федеральних та регіональних урядів; членів спілок
підприємців, професійних спілок та синдикатів, а також у складі їхніх керівних органів
на нац. рівні.

Моніторинг показника відсоткового співвідношення жінок та чоловіків у складі
парламентів країн світу здійснює Міжпарламентський союз. За його даними,
найбільший цей показник у країнах Скандинавії – 42%, Південної і
Північної Америки – 22,7%, Європи – 20,9% (без скандинавських
країн). Найменший – в Арабських країнах (10,7%). Загальносвітовий рівень
представництва жінок у парламенті – 19,5%. Пострадянські країни, в
більшості, значно поступаються за цим показником європейським. Найвищий рівень
представництва жінок у парламенті станом на 1 січня 2012р. має Латвія
(23%), що посідає 49 місце у світовому рейтингу, далі йдуть Естонія і
Молдова (по 19,8%) – 64 сходинка та Литва (19,1%) – 67 позиція. Як
було вказано раніше, Україна з показником у 8% займає 120 місце (із 143
можливих) вказаного рейтингу, поступаючись багатьом арабським країнам.
Примітним є той факт, що парламент Алжиру, з яким наша держава донедавна ділила
сходинку рейтингу, після виборів у травні 2012р. має у своєму складі
31,4% жінок і переміщується на 25 позицію.

Останнім часом намітилась тенденція зайняття жінками найвищих керівних
посад у сфері управління державами (Індія, Ірландія, Латвія, Ліберія,
Фінляндія, Філіппіни, Чилі, Швейцарія, Німеччина) та їх призначення на
«чоловічі» посади, зокрема посади міністрів оборони (Аргентина, Чилі, Латвія,
Франція, Чехія).

Досвід європейських країн свідчить, що ставлення до гендерної політики в
різних державах постійно змінювалось протягом останнього часу, результатом чого
є створення відповідних міністерств та комітетів. Членство в міжнародних
організаціях сприяло усвідомленню важливості феномена дискримінації, що
знаходить відображення в національних законодавствах. Це призвело до того, що в
діяльності державних інституцій здійснено перехід від захисту виключно прав
жінок до вирішення проблем паритету обох статей.

Сьогодні моніторинг та оцінка рівня розвитку та ефективності гендерної
політики держави на світовому та національному рівні здійснюється також за
декількома індикаторами, які містяться в «Індексі розвитку людського
потенціалу» (Human Development Index, HDI), що був започаткований Програмою
Розвитку ООН у 1990р. та публікується у відповідних щорічних доповідях
Організації. Це агрегований зведений індекс, що визначає рівень середніх
досягнень країн за трьома основними напрямками: очікувана тривалість життя; рівень
грамотності населення країни і очікувана тривалість навчання; рівень життя,
оцінений через валовий національний доход на душу населення. Був введений в
якості альтернативи традиційних показників національного розвитку, таких як
рівень доходів і темпи економічного зростання.

У 1995році ООН були розроблені два додаткових гендерних індикатори
для корегування Індексу розвитку людського потенціалу – GDI та GEM.

Гендерний індекс людського розвитку (Gender-related Development Index,
GDI) – це показник, який відображає становище в країні за такими ж напрямами як
і HDI, але бере до уваги нерівність досягнень жінок та чоловіків. GDI падає
коли знижується рівень досягнень обох статей: як жінок, так і чоловіків, а
також коли в країні розрив у досягненнях статей збільшується.

Ступінь гендерної довіри або ступінь реалізації прав жінок (Gender
Empowerment Measure, GEM). Цей показник фокусується на трьох змінних, що
відображають: участь жінок в процесі прийняття політичних рішень, їх доступ до
професійних можливостей та рівень їх доходів. Цей показник розкриває рівень
залучення до державного управління жінок та їх роль у процесах демократизації
та розвитку держави, тому що визначає участь жінок і чоловіків у політичному
житті, співвідношення кількості адміністративних, управлінських, професійних
посад, які обіймають чоловіки і жінки, на частці прибутків, залежно від їхнього
гендерного статусу. Значення цього показника найвищі у країнах Британської
Співдружності Націй. Так, Нова Зеландія за цим показником посідає п’яте місце в
світі, Канада – шосте, Австралія – одинадцяте тощо. Самий низький рівень
показника залученості жінок спостерігається в Пакистані та Індії. Така
тенденція ще раз підтверджує той факт, що рівень гендерної важеності
політичного управління залежить від соціокультурних особливостей, адже
ставлення в демократичних і «традиційних» суспільствах до жінок є різним.

2010року ООН запровадила ще три багатомірні комплексні
експериментальні індекси, два з яких є гендерними – IHDI та GII.

Індекс розвитку людського потенціалу, скоригований з урахуванням
нерівності (Inequality-adjusted HDI, IHDI) відображає втрати в розвитку людини
з причини нерівності в сфері охорони здоров’я, освіти і доходів. Такі втрати
коливаються по країнах в межах від 1% в освіті (Чеська Республіка) до
68% по доходах (Намібія) і зазвичай є найбільшими в країнах з низьким
HDI.

Індекс гендерної нерівності (Gender Inequality Index, GII) – відображає нерівність у досягненнях між
чоловіками і жінками в трьох вимірах: репродуктивному здоров’ї, розширенні прав
і можливостей, а також на ринку праці. Значення GII коливаються від нуля (повна
рівність жінок і чоловіків) до одиниці (повна нерівність у всіх вимірах).
Репродуктивне здоров’я вимірюється двома показниками: рівнем материнської
смертності та коефіцієнтом народжуваності у підлітків. Розширення прав і
можливостей також вимірюється двома показниками: співвідношенням кількості
жінок та чоловіків, які є депутатами парламенту і рівнем середньої та вищої
освіти серед жінок. Економічна активність вимірюється участю жінок в робочій
силі. Цей показник призначений для виявлення ступеня підриву середніх по країні
досягнень в сфері розвитку людини гендерною нерівністю, і забезпечення
емпіричної основи для аналізу політики і зусиль у забезпеченні поінформованості
та пропаганди.

В середньому зниження HDI у світі в результаті нерівності складає близько
22%, від 6% (Чеська Республіка) до 45% (Мозамбік).

Станом на 2011р. в Україні HDI дорівнює 0,729. За цим показником
наша держава займає 76 сходинку світового рейтингу та належить до групи країн з
високим рівнем людського розвитку. Проте IHDI тут вже складає 0,662, що означає
зниження позиції держави у рейтингу на 14 пунктів. А втрати HDI України складають
9,2%, що не так вже і мало.

В світовій практиці використовуються й інші гендерні індекси. Так, індекс
глобального гендерного розриву (Global Gender Gap Index) Всесвітнього
економічного форуму, опублікований у жовтні 2010року, вимірює гендерні
розриви без урахування рівня розвитку країни, також він відрізняється від GII
показниками; індекс можливостей жінок (WEOI), опублікований вперше на початку
2010року Аналітичним підрозділом журналу «Eсonomist», він охоплює
нормативно-законодавчу базу, що регулює участь жінок на ринку праці та
соціальні інститути, що впливають на економічну участь жінок. Індекс має п’ять
аспектів – політику та практику забезпечення зайнятості; економічні можливості
жінок; доступ до фінансів, освіти і підготовки кадрів; правовий і соціальний
статус жінок; ділове середовище в цілому; індекс соціальних інститутів і
гендеру ОЕСР (SIGI).

Останні два індекси доповнюють GII, допомагаючи зрозуміти основні причини
нерівності гендерної участі в економічному житті.

Використання всіх зазначених індикаторів дає змогу провести ґрунтовний
різнобічний аналіз розвитку тієї чи іншої держави, співставити з іншими та
виявити проблеми з наступним їх вирішенням при використанні позитивного
зарубіжного досвіду.