Семінарське заняття: цілі, завдання, види, особливості

Завдання семінарського заняття:

• закріплення, поглиблення і розширення знань студентів з відповідної навчальної дисципліни;
• формування вміння постановки і рішення інтелектуальних завдань і проблем;
• удосконалення здібностей по аргументації студентами своєї точки зору, а також по доведенню і спростуванню інших суджень;
• демонстрація студентами досягнутого рівня теоретичної підготовки;
• формування навичок самостійної роботи з літературою.

Семінарські заняття виконують такі основні функції (відповідно формулюють дидактичні цілі заняття: навчальну, виховну і розвивальну): 

• навчальну – поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару; 
• розвивальну – розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо; 
• виховну – патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо; 
• діагностично-корекційну – контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання.

Особливості семінару: 

• активна участь самих студентів у з’ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд; 
• викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування; 
• така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття; 
• якщо студенти непідготовлені до заняття, то семінарське заняття перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти відповідають на них).

У процесі проходження практики під час викладання тої чи іншої дисципліни рекомендується використовувати різні види семінарських занять, зокрема:

Види семінарських занять:

В сучасному вищому навчальному закладі поширені семінарські заняття трьох видів: просемінар, власне семінар, спецсемінар.

Просемінар – перший семінар, заняття з підготовки до наступних семінарів. Проводиться він, як правило, на першому курсі. Ціль такого семінару – ознайомити студентів зі специфікою самостійної роботи, придбання навичок роботи з літературою, першоджерелами.

Власне семінар – семінарське заняття, тематично пов’язане з навчальною програмою дисципліни. Тут вирішуються більш серйозні навчальні та виховні завдання, спрямовані на розвиток у студентів самостійності в підході до матеріалу. У вищій школі практикуються три типи власне семінарів:

• семінар, який має основною ціллю поглиблене вивчення певного систематичного курсу і тематично міцно пов’язаний з ним;
• семінар, призначений для ґрунтовного опрацювання окремих найбільш важливих і типічних в методологічному відношенні тем дисципліни або навіть однієї теми;
• семінар дослідницького типу з тематикою по окремим приватним проблемам науки – для поглибленого їх опрацювання.

Спецсемінар – семінарське заняття дослідницького типу з незалежною від лекційного курсу тематикою, ціллю якого є поглиблене вивчення окремої проблеми; організовується на старших курсах. Спецсемінари проводяться під керівництвом спеціаліста в даній сфері і являють собою школу спілкування дослідників-початківців з певної наукової тематики, привчають студентів до колективного мислення і творчості. В ході спецсемінару важливу роль відіграють відповідна орієнтація студентів на групову роботу, використання спеціальних прийомів, таких як моделювання ситуації.

Структура семінарського заняття:

• Організаційна частина  – допомагає мобілізувати студентів до навчання; активізувати їхню увагу; створити робочу атмосферу для проведення заняття; містить привітання викладача зі студентами, виявлення відсутніх, перевірку підготовленості до заняття.
• Мотивація та стимулювання навчальної діяльності – передбачає формування потреби вивчення конкретного навчального матеріалу, повідомлення теми, мети та завдань. Мотивації сприяє чітке усвідомлення його мети, що полягає у досягненні кінцевого, запланованого результату спільної діяльності викладача й студентів.
• Обговорення навчальних питань семінару – полягає в обговоренні й керуванні процесом розгляду основних питань семінару відповідно до обраного виду і методики його проведення. Викладач має подбати про поетапне обговорення, сприймання, розуміння, закріплення і застосування студентами вивченої навчальної інформації.
• Діагностика правильності засвоєння студентами знань – допомагає викладачеві та студентам з’ясувати причину нерозуміння певного елемента змісту навчальної інформації, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії. Здійснюється за допомогою серії оперативних короткочасних контрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронтальних опитувань, тренінгу тощо), з використанням комп’ютерної техніки.
• Підбиття підсумків заняття – передбачає коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань заняття (аналіз того, що було розглянуто, мотивацію діяльності групи і окремих студентів, оцінювання їхньої роботи).
• Повідомлення домашнього завдання – містить пояснення щодо змісту завдання, методики його виконання, передбачає його запис на дошці, а учнями в щоденник.