Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства

§ 5. Правове регулювання господарської діяльності
фермерського господарства

Фермерське господарство діє на умовах
самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших
джерел, не заборонених законодавством. Воно самостій­но визначає напрями своєї
діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської
продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає
партнерів, у тому числі іноземних. Господарство має право вступати в дого­вірні
відносини з будь-якими юридичними або фізичними осо­бами, органами державної
влади та органами місцевого самов­рядування.

Фермерське господарство веде бухгалтерський
облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність,
статистичну інформацію та інші дані.

Господарство зобов’язане дотримуватися
встановлених еколо­гічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості
вироб­леної продукції та інших вимог. Реалізація сільськогосподарської
продукції, що виробляється фермерським господарством, на вітчизняному ринку та
її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними
партнерами здійснюються відповідно до чинного законодавства.

Разом з іншими сільськогосподарськими
товаровиробниками фермерські господарства мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські
кооперативи, спілки, інші об’єднання, а та­кож бути засновниками (учасниками)
господарських товариств. Створені за участю фермерських господарств
обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи не мають на меті отримання при­бутку.

Трудові відносини у фермерському господарстві
базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби таке госпо­дарство
має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором. Трудові
відносини його членів регулюються
Статутом, а відносини осіб, залучених до роботи за трудовим дого­вором, —
законодавством про працю. Трудові спори у фермерсько­му господарстві
вирішуються судом. З особами, залученими до ро­боти у фермерському
господарстві, укладається трудовий договір у письмовій формі. Видача трудових
книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за
трудовим договором, та їх ведення здійснюються відповідно до вимог законо­давства
про працю.

Розмір оплати праці й тривалість щорічної
відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором,
не повинні бути меншими за встановлений державою розмір міні­мальної заробітної
плати і передбачену законом тривалість щоріч­ної відпустки.

Обов’язком голови фермерського господарства є
створення без­печних умови праці для членів господарства і громадян, які уклали
трудовий договір. Він забезпечує дотримання вимог техніки безпе­ки, виробничої
гігієни та санітарії, пожежної безпеки.

Члени фермерського господарства і особи, котрі
працюють у ньому за трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному
соціальному страхуванню й пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому
законами України від 5 листопада 1991 р. “Про пенсійне
забезпечення”‘, від 26 червня 1997 р. “Про збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування”, від 23 вересня 1999 р. “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від не

щасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності”, від 2 березня 2000 р.
“Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”
та від 18 січня 2001 р. “Про загальнообов’язкове дер­жавне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похован­ням”. Господарство реєструється як
платник внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в
органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування з тимчасової
втра­ти працездатності, Фонду загальнообов’язкового державного соці­ального
страхування України на випадок безробіття, Фонду загальнообов’язкового
державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України.

Час роботи у фермерському господарстві членів
господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором, зараховується
до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудо­вій
книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соці­альне страхування.
Крім того, призначені пенсії виплачуються їм у повному розмірі без урахування
одержуваного заробітку (доходу).

Фермерське господарство несе матеріальну
відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють у ньому
за трудовим договором, каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з
виконанням ними своїх трудових обов’язків.

Держава гарантує дотримання і захист майнових
та інших прав і законних інтересів фермерського господарства. Органи державної влади
та органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за діяльністю
фермерського господарства відповідно до вимог чинного законодавства. Незаконне
втручання в господарську діяльність фермерського господарства органів державної
влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб забороняється.
Збит­ки, заподіяні фермерському господарству неправомірним втручанням в його
діяльність, підлягають відшкодуванню відповідно до чинного законодавства.

§ 6. Відносини фермерського господарства з бюджетом, банківськими установами та страховими організаціями

Фермерське господарство має право відкривати
на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні)
рахунки, розпоряджатися власними коштами. Воно самостійно визначає розмір
ліміту залишку готівки, що постійно знаходиться в його касі, на поточні
витрати. Списання коштів із поточних та вкладних (депозитних) рахунків
господарства, крім платежів до бюджету, мо­же провадитися лише за його згодою
або за рішенням суду та у ви­падках, зазначених чинним законодавством.

Фермерське господарство має право одержувати у
фінансово-кредитних установах довгострокові та короткострокові кредити на підставі
укладеного договору. Кредит може бути отриманий під заставу майна, зокрема
земельних ділянок господарства (іпотека), поручительство (гарантію) та інші
види забезпечення зобов’язань. Під заставу майна може прийматися саме
фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, окремі
товарно-матеріальні цін­ності або інші речі, щодо яких можуть виникати цивільні
права та обов’язки. Відсотки за використання кредитів, що надані фермер­ському
господарству, можуть сплачуватися із коштів Українського державного фонду
підтримки фермерських господарств, якщо на їх поповнення в Державному бюджеті
України передбачено відповідні фінансові ресурси. Фермерське господарство несе
повну відпо­відальність за дотримання умов кредитних договорів і розрахунко­вої
дисципліни.

Страхування майна фермерського господарства
здійснюється відповідно до Закону України від 7 березня 1996 р. “Про
страхуван­ня” (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.

Оподаткування фермерського господарства має
низку особливос­тей. Так, згідно з п. 7. 13 ст. 7 Закону України від 28 грудня
1994 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.)
звільняється від оподаткування прибуток новостворених фермерських господарств,
отриманий від їхньої господар­ської діяльності, строком на 3 роки, а у
трудонедостатніх населе­них пунктах — 5 років.

Сплата земельного податку фермерським
господарством здійсню­ється відповідно до положень Закону України від 3 липня
1992 р. “Про плату за землю” (в редакції Закону від 19 вересня 1996
р.). За ст. 12 цього закону, новостворені фермерські господарства звільняються
від плати за землю протягом 3 років, а в трудонедостатніх населених пунктах — 5
років з часу передачі їм земельної ділянки у власність. Крім того, згідно з ч.
2 даної статті не справляється плата за землі фермерських господарств, зайнятих
молодими сада­ми, ягідниками та виноградниками, до вступу їх у пору плодоно­шення,
а також гібридними насадженнями, генофондовими колек­ціями та розсадниками багаторічних
плодових насаджень.

Відповідно до положень Закону України від 17
грудня 1998 р. “Про
фіксований
сільськогосподарський
податок” фермерське

господарство може бути платником фіксованого
сільськогосподар­ського податку з моменту свого створення або перейти на сплату
цього податку. Для цього сума, одержана від реалізації сільськогос­подарської
продукції власного виробництва та продуктів її пере­робки за попередній звітний
(податковий) рік, в такому господарс­тві має перевищувати 75% загальної суми
валового доходу підпри­ємства. Фіксований сільськогосподарський податок є
незмінним до 31 грудня 2009 р. і справляється з одиниці земельної площі. Він сплачується
за рахунок цілої низки податків і зборів, перелік яких закріплено у ст. 1
Закону України “Про фіксований сільськогоспо­дарський податок”.

Новоствореним фермерським господарствам у
період станов­лення (перші 3 роки після його створення, а в трудонедостатніх на­селених
пунктах — 5 років) та фермерським господарствам з відок­ремленими садибами
надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі
через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет
Міністрів Укра­їни в проекті Державного бюджету України та органи виконавчої влади
і органи місцевого самоврядування в проектах місцевих бюд­жетів щорічно
передбачають кошти на підтримку фермерських гос­подарств.

Кошти Державного бюджету України спрямовуються
на меліо­рацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію
та рекультивацію малопродуктивних сільськогоспо­дарських угідь, на придбання
сільськогосподарської техніки (ком­байнів, тракторів, автомашин, бульдозерів,
сів&ток та ін.). За раху­нок місцевих бюджетів фермерським господарствам
може надава­тися допомога на будівництво об’єктів виробничого і невиробни­чого
призначення, житла, здійснення заходів щодо землеустрою.

Порядок використання коштів Державного бюджету
України для надання підтримки новоствореним фермерським господарс­твам та
фермерським господарствам з відокремленими садибами встановлює Кабінет
Міністрів України.

Український державний фонд підтримки
фермерських госпо­дарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з
реалізації державної політики щодо фінансової підтримки станов­лення й розвитку
фермерських господарств.

Його кошти надаються фермерським господарствам
на безпово­ротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі. На безповоротній
основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів
відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства;
відшкодування частини витрат, пов’язаних із сплатою відсотків за користування
кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора,
комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень, у тому
числі вартість проектно-кошторисних докумен­тів, пільгові умови кредитування,
страхування фермерських господарств тощо.

Поворотна допомога надається для виробництва,
переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші
передбачені Статутом Українського державного фонду під­тримки фермерських
господарств цілі під гарантію повернення строком від 3 до 5 років.

Для облаштування окремої садиби фермерському
господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під’їзних шляхів
до господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем.
Переселенці, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених
пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, одержують
одноразову грошову допомогу за рахунок державного бюджету у розмірі, що його
встановлює Кабінет Міністрів України.