Формування команди політичного лідера – кандидата

Інформаційне забезпечення роботи правлячої команди

Збирання, оброблення та інтерпретація інформації — найважливіший етап, оскільки від вірогідності інформації залежить оптимальний варіант прийнятих рішень, а відтак — й ефективність управління.

У масштабах держави бажано налагодити систему інформування органами державної статистики, силовими структурами, науково-дослідними установами. Важливо всебічно використовувати соціологічні дослідження, аналіз публікацій преси, повідомлень радіо і телебачення, листів і звернень до громадян, урядових структур. Інформаційна система має реалізувати три цілі:

• попереджувальну, або запобіжну (помічати події, які виходять за межі звичайного сигналу тривоги);
• освітню (передавати необхідні факти разом з відвертою й компетентною оцінкою їх фахівцями, яким можна довіряти);
• прогностичну ( довідуватися про можливі дії, час їхнього початку, прогнозний вплив на зміну ситуації).

Формування команди політичного лідера – кандидата

Процес організації й проведення виборчої кампанії політичного лідера надзвичайно складний. Він потребує не лише значних матеріальних і фінансових ре­сурсів, відповідного політичного капіталу лідера та його інтелек­туального потенціалу, а й добре зорганізованої, згуртованої ко­манди професіоналів у галузі політичних технологій, політології, соціології, соціальної психології та менеджменту.

Принципове завдання, яке має вирішити кандидат, — це формування працездатної команди. Вона, у свою чергу, й займа­тиметься проблемами матеріально-фінансового забезпечення кампанії, організаційними, політико-ідеологічними та багатьма іншими питаннями, що повсякчас виникатимуть упродовж ви­борчого марафону.

Фахівці радять звернути особливу увагу на розподіл функцій всередині команди політичного лідера, виокремлюючи тих, хто готує матеріали для кандидата безпосередньо, і тих, хто займа­ється поточними організаційними проблемами. Такий розподіл обов’язків дає змогу кандидатові не відволікатися на дріб’язкові щоденні справи, а зосередитися на стратегічних питаннях.

Досвід показує, що загалом найближче оточення кандидата за кількістю не повинно перевищувати відоме “психологічне число” — 7 плюс-мінус 2 особи.

В ідеалі команда кандидата має бути своєрідним прототипом майбутньої урядової команди, яка в разі перемоги без особливих труднощів зможе взяти на себе важелі влади.

До складу патронажної частини команди, як правило, вхо­дять один-два менеджери, радники з економіки, внутрішньо­політичних питань, проблем зовнішньої політики, прес-секретар і фахівець, який створює відповідний імідж.

Апаратна частина команди, яку очолює головний менеджер, впроваджує в життя стратегічні й тактичні задуми мозкового центру команди, вирішує конкретні питання політичного рекла­мування і т. ін.

Офіційною частиною команди кандидата після його реєст­рації є довірені особи, які мають юридичні повноваження пред­ставляти кандидата у відносинах з виборчими комісіями, орга­нами влади та засобами масової інформації. Українське зако­нодавство 1994 р. дозволяло кандидатові у президенти мати до 30 довірених осіб, кандидатові у мери та губернатори (голови відповідних Рад народних депутатів) — до 10, кандидатові в де­путати парламенту — до 5, а кандидатові до місцевих органів влади — до 3 довірених осіб.

Функціонально команда кандидата повинна мати такі струк­турні підрозділи: групи політичного ана­лізу, преси, планування, розповсюдження матеріалів, підготовки статей і виступів, роботи зі штатами, організації масових за­ходів, служба редагування вже підготовлених виступів і заяв (у складі психологів, правників, мовників та інших спеціаліс­тів), а також “бригада швидкого реагування”. Основним зав­данням останньої є організація відгуків на всі події, заяви та дії конкурентів.

Команда:

1. політичний технолог
2. соціолог
3. психолог
4. історик
5. економіст
6. менеджер
7. спеціаліст з мас-медіа