Основні технології політичного маніпулювання
Основні технології політичного маніпулювання
В основі будь-якої технології маніпулювання масовою свідомістю лежать механізми впливу на психіку людини, її свідомість, але ці механізми служать меті маніпулювання лише в тому випадку, коли вони майстерно ведуть до прихованого збудження у людини тих намірів, якими вона до цього не володіла. Якщо факт маніпулювання очевидний, то воно здійснюватися не може.
За радянських часів основним засобом маніпулювання масами була пропаганда. Проте з початком демократичних перетворень на пострадянському просторі стали розвиватися такі різновиди масової комунікації, як реклама і паблік рилейшнз (ПР).
Ступінь успішності маніпулювання значною мірою залежить від того, наскільки широкий арсенал засобів психологічного впливу використовується маніпулятором і наскільки він гнучкий під час їх використання.
Технологія загальнодержавного маніпулювання ґрунтується на систематичному впровадженні в масову свідомість соціально-політичних міфів, ілюзій, ідей, норм, цінностей, які повинні сприйматися без критичного осмислення, на віру.
Термін «паблік рилейшнз» прийнято переводити як “зв’язки з громадськістю”.
Мета ПР – встановлення двостороннього спілкування для виявлення загальних уявлень або загальних інтересів досягнення взаєморозуміння, заснованого на правді, знанні та повній інформованості.
Технології, вживані в політичній і комерційній рекламі, на думку багатьох дослідників, майже ідентичні. Проте політичну рекламу характеризують дві принципові відмінності. Перша: обмежений час рекламної кампанії. Друга: на виборах головна мета – перемога над конкурентами. Навіть відставання на один голос зведе нанівець всі зусилля рекламістів.
Пропаганда є одним з основних засобів політичної маніпуляції. На відміну від реклами, вона не обмежена жорсткими тимчасовими рамками та її важко виявити.
За Блуммером є три основні способи досягнення пропагандою своєї мети:
- підтасовування фактів і надання хибної інформації.
- використання внутрішньогрупових і позагрупових установок. (Це дозволяє відтворити, наприклад, технологію створення “образу ворога”.)
- використання емоційних установок і стереотипів, якими люди вже володіють, шляхом вибудовування асоціацій між цими установками та задачею пропагандиста. В цьому випадку пропагандистський заклик “впаде” на сприятливий ґрунт.