Співвідношення між поняттями ”політика”, ”комунікація” і ”політична комунікація”

Співвідношення між поняттями “політика”, “комунікація” і “політична комунікація”

До 19 ст. політика традиційно розглядалась як вчення про державу. Але в новий час розвиток політичної думки та уявлень про державу привели до виділення науки про державу та її обособлення від політичної науки. Уявлення про політику значно розширилось, і вона опинилась предметом різних тлумачень.

Сьогодні можна виділити наступні основні тлумачення політики:

Політика – це сфера діяльності і сама діяльність індивідів, соціальних шарів та груп, класів, націй та держав з приводу влади;

Політика – мистецтво управління державою, участь у справах держави, визначення задач, форм, змісту діяльності держави;

Політика – це система принципів та норм регулювання життя суспільства в цілому та соціальних груп, які є в суспільстві;

Політика – це концепції, програми дій з приводу влади та самі дії.

Комунікація — процес обміну інформацією та змістовим значенням між двома або більше людьми (тобто передача інформації).

Дослідження показали, що близько 70% часу індивідуума припадає на комунікацію: людина пише, читає, говорить, слухає. Жодна людина чи група людей не може існувати без комунікації. Тільки комунікація забезпечує передачу інформації та ідей. Комунікація передбачає як передачу (вислів), так і розуміння (сприйняття) повідомлення.

Політична комунікація — це процес, що охоплює політичну сферу життя людини, посередництвом якого відбувається спілкування між органами влади, політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, посадовими особами, виборцями, населенням. Її обов’язковими складниками є комунікатор, повідомлення, канал, комунікант, реакція і зворотний зв’язок. Сам процес комунікації безперервний, проте його активізація спостерігається у виборчий період, коли застосовуються найрізноманітніші шляхи впливу на електорат з метою завоювання його прихильності.

У західній літературі виділяється три основних способи політичної комунікації:

– Комунікація через засоби масової інформації, що включає в себе друковані засоби (преса, книги, плакати і т.д.), електронні засоби (радіо, телебачення і т.д.);

– Комунікація через організації, коли політичні партії або групи тиску служать передавальною ланкою між правителями і керованими;

– Комунікація через неформальні канали.