Інформаційно-комунікативні системи в політиці, різні підстави їх класифікації

Інформаційно-комунікативні системи в політиці, різні підстави їх класифікації

Комунікативна підсистема політичної системи суспільства – це сукупність відносин і форм взаємодії, що складаються між класами, соціальними групами, націями, індивідами із приводу їхньої участі в здійсненні влади, виробленню й проведенні політики.

Комунікативна підсистема політичної системи містить політичні відносини, тобто ті зв’язки між людьми та їх різноманітними спільностями, які складаються у процесі здійснення політичної влади або з її приводу. До цієї підсистеми входять як формалізовані відносини, що грунтуються на нормах права і регулюються ними, так і ті неформальні зв’язки, що не закріплені у праві, але відіграють істотну роль у політичному житті.

Суб’єктами політичних відносин є індивіди та їхні різноманітні об’єднання, соціальні спільності, політичні інститути.

Залежно від суб’єктного складу політичні відносини поділяються на три основних групи.

Передусім це відносини між соціальними спільностями — суспільними класами, соціальними верствами і групами, націями, народностями тощо.

Другу групу складають відносини, однією з сторін яких є політична організація. Ці так звані вертикальні відносини складаються у процесі здійснення політичної влади, впливу органів керівництва та управління на соціально-економічні, політичні й культурні процеси.

До третьої групи політичних відносин входять ті відносини, які складаються між політичними організаціями та установами — державою, партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування тощо як усередині них, так і між ними.

Комунікативна підсистема містить й інші взаємодії, важливе значення серед яких мають ті, що складаються між політичною системою та іншими системами — економічною, соціальною, культурною, екологічною тощо.

Поняття мікрорівня соціально-політичних досліджень

Мікрорівень соціально-політичних досліджень – це конструкції, які виступають в якості основи упорядкування та узагальнення емпіричних даних про результати інформаційного впливу, що має своєю метою зміну політичних установок, думок, поведінки на рівні індивідів.

Дослідження політичної комунікації спочатку грунтувалися на ранніх концептуальних уявленнях про комунікаційні процеси, відомих під назвами «теорії чарівної кулі» і «теорії підшкірної голки». Ці концепції виходили з припущення про величезні, практично необмежені можливості інформаційно-пропагандистського впливу на масову аудиторію, яка в плані відбору повідомлень поводиться досить пасивно і по суті нагадує пацієнта, стан якого починає змінюватися після отримання дози лікарського препарату у вигляді ін’єкції. Одним з основоположників даних теоретичних моделей прийнято вважати Лассуела.