Структура політичного аналізу
Структура політичного аналізу
У змісті політичного аналізу мають місце три основних рівня дослідницьких підходів.
Перший відображає наявність основоположних теоретичних установок, на базі яких формулюються дослідні гіпотези або, іншими словами, визначаються найбільш широкі рамки постановки конкретних завдань і цілей, виявляються принципові обмеження у визначенні необхідних для цього засобів, методів і ресурсів. Такі підходи дозволяють виявити найбільш загальні параметри ситуації, зрозуміти зв’язок конкретних політичних явищ з природним і соціальним середовищем, «вмонтувати» уявлення про політично значущу проблему в картину світу, навколишнього аналітика.
Макротеоретичні моделі, концептуальна основа бачення ситуації послідовно доповнюється критеріями другого рівня, які фіксують рівень і тип тієї області владних (управлінських) відносин, в рамках якої і формується дана ситуація. Наприклад, вона може ставитися до сфери міжнаціональних або соціальних конфліктів і при цьому бути фрагментом процесу регіонального або, скажімо, локального рівня. У цьому ж контексті оцінюються і деякі інші показники і властивості ситуації: стабільна вона чи нестабільна, включена в середньострокові або довгострокові плани суб’єкта і т.д. Такий ракурс бачення ситуації припускає наявність у дослідника поглядів, що характеризують його прихильність тим чи іншим підходам до оцінки понять «зміна» і «розвиток», які розкривають розуміння ним джерел і механізмів політичної динаміки. Як правило, така модель політичної динаміки формується на основі синтезу різних теоретичних концептів середнього рівня.
Загалом мова на даному етапі аналізу йде про визначення як би галузевої специфіки політичного процесу, що передбачає вироблення відповідних технологій. Облік цього рівня показників політичного процесу дає можливість краще зрозуміти специфіку змін в його певній сфері (наприклад, пов’язаної з особливостями протікання міжнаціональних або конфесійних конфліктів), а отже, і більш конкретно визначити такі завдання, які більш предметно орієнтують діяльність актора.
Надалі на даній теоретичній основі здійснюється і мікроприкладний ситуаційний аналіз, що є основним засобом « розчаклування » ситуації. Мікроаналітичні дослідження остаточно локалізують ситуацію і при цьому синхронізують її оцінку з баченням політичного процесу в цілому. На рівні мікроаналізу вирішується і одне з найважчих завдань у формуванні технологій – забезпечення адекватного переходу від загальнотеоретичних конструкцій до їх операціоналізації і вираженню в практичних рекомендаціях.
Даний рівень аналізу пов’язаний вже з безпосереднім відображенням сформованих реалій в рамках конкретної ситуації. Незалежно від застосовуваних на цьому рівні конкретних методик, аналіз політичних подій заснований на використанні дискретного підходу, який передбачає розгляд ситуації як певного фрагмента в ланцюзі політичних подій і змін. При цьому акцент робиться на аналізі (розумових і практичних) дій конкретного (індивідуального, групового) суб’єкта, на вивченні мотивів, установок, форм його поведінки. Оскільки основна увага приділяється розкриттю психологічних мотивів діяльності людини, остільки політичний аналіз розглядається в якості різновиду поведінкових досліджень.