Структура та основні форми політичних конфліктів

Структура та основні форми політичних конфліктів

Політичний конфлікт – це зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб’єктів політики в їх прагненні реалізувати свої інтереси, пов’язані з боротьбою за здобуття або утримання влади.

Структура:

• об’єкт політичного конфлікту – певна сфера реального життя, коло суспільних, організаційних і міжособистісних відносин в яких між людьми виникають протиріччя
• предмет – конкретне спірне питання яке необхідно вирішити, підчас взаємодії людей або груп пов’язаних між собою відносинами залежності
• опоненти – безпосередні учасники політичного конфлікту
• конфліктні відносини і дії
• способи конфлікту

Латентна форма – приховане (латентне) протікання конфлікту, при якому протиріччя між тими чи іншими суб’єктами не виражаються в їх активних політичних діях, формах відкритого протистояння, які завдають чи спрямоваі на завдання шкоди супернику. Конфлікт у даному стані протікає в основному за рахунок зміни внутрішніх станів суб’єктів. При цьому латентний стан протистояння сторін показує, що конфлікт є певною фазою в розгортанні суперечностей між ними і тому не кожне розбіжність інтересів чи розбіжність поглядів суб’єктів на ту чи іншу політичну проблему може закінчуватися конфліктом.

Відкрита форма – втілена в конкретних діях сторін, тобто різноманітних акціях, спрямованих в кінцевому рахунку на переважання над суперником. Залежно від впливу тих чи інших зовнішніх і внутрішніх умов явне протиборство сторін може змінювати свій зміст та інтенсивність. Так, суперечка двох суперників може зачепити інтереси інших політичних суб’єктів. У міру розгортання конфлікту в його врегулювання можуть бути залучені і різноманітні посередники (арбітри), які можуть не тільки збільшити число учасників спору, а й ускладнити зміст конкурентних зв’язків і відносин.