Технології контролю та управління політичними конфліктами

Технології контролю та управління політичними конфліктами

Існує декілька ефективних методів керування конфліктною ситуацією. Вони поділяються на дві категорій: структурні та міжособистісні.

Структурні методи, передбачаючи вплив через організаційні чинники, спрямовані на запобігання формуванню або усунення конфліктного середовища, ґрунту, на послаблення чи ліквідацію джерел конфлікту, запобігання його ескалації.

1. Роз’яснення вимог до виконуваної роботи. Правильно розподілити та роз’яснити права та обов’язки, повноваження й відповідальність працюючих.

2. Використання координаційних та інтеграційних механізмів. Принцип єдиноначальності полегшує використання ієрархії для управління конфліктною ситуацією, тому що підлеглий прекрасно знає, чиїм рішенням він має підкорятися.

3. Використання загальноорганізаційних комплексних цілей. Загальноорганізаційні цілі передбачають розробку й уточнення загальноорганізаційних орієнтирів для того, щоб зусилля всіх співробітників були об’єднані та спрямовані на їх досягнення.

4. Використання системи санкцій, винагород та покарань.

Міжособистісні методи (персональні) являють собою певну форму вирішення конфлікту, за якої відбувається вплив на поведінку опонентів. Ці методи полягають в умінні правильно організувати свою поведінку, висловити свою точку зору, не викликаючи захисної реакції з боку опонента.

1. Використання влади, позитивних та негативних санкцій, заохочення чи покарання безпосередньо до учасників конфлікту.

2. Зміна конфліктної мотивації співробітників за допомогою впливу на їхні потреби та інтереси адміністративними заходами (наприклад, підвищити на посаді працівника, Переконання учасників конфлікту. Містить педагогічні й психологічні заходи типу роз’яснювальної та виховної роботи, надання психологічної допомоги і т.п.

3. Зміна складу учасників конфлікту та системи їх взаємодії шляхом переміщення людей усередині організації, звільнення чи спонукання до добровільного складання повноважень, залишення місця роботи.

4. Входження керівника до конфлікту як експерта і (чи) арбітра та пошук згоди за допомогою переговорів та компромісів.

Технології контролю та управління політичними конфліктами

Контроль як форма свідомого впливу на політичний конфлікт припускає триступеневу програму дій:

• здійснення превентивних заходів у вигляді виявлення основних елементів у поле конфлікту (причин, складу учасників спору, позицій і т.д.), аналізу взаємодії сторін та моніторингу подій;
• виявлення факторів, як сприяють посиленню інтенсивності конфлікту (конфліктогенних факторів), так і перешкоджають його ескалації, в результаті чого прояснюються основні напрямки дій суб’єктів контролю;
• попередження переходу конфліктів із стадії спору до стадій, на яких можливі насильство і зростання політичної напруженості; мінімізація ступеня соціального збудження, що викликається течією політичного конфлікту в суміжних сферах політичного (суспільною) життя, щоб не здетонувати ширші потрясіння.

Управління конфліктом — це здатність суб’єкта управління побачити конфліктну ситуацію, осмислити її та здійснити попереджувальні дії щодо її вирішення.

Управління конфліктом як сфера діяльності керівника має такі стадії:

• сприйняття конфлікту та первинна оцінка ситуації;
• дослідження конфлікту та визначення його причин;
• пошук шляхів вирішення конфлікту;
• здійснення організаційних заходів, спрямованих на подолання конфлікту.