Поняття та основні підходи до прийняття рішень
Поняття та основні підходи до прийняття рішень
Автори, які дотримуються нормативного підходу, розглядають прийняття рішень як сукупність раціонально обумовлених дій і процедур, послідовне застосування яких сприяє висуванню оптимальних цілей і засобів їх реалізації (Р. Абель-сон, А. Леві та ін.) Така дослідницька установка, тісно пов’язана з основними постулатами теорії «раціонального вибору», виходить з розуміння людини як раціонального істоти, самодостатнього для вироблення влаштовують його оптимальних і в кінцевому рахунку ефективних рішень. З процесуальної точки зору таким чином розуміється прийняття рішень являє собою сукупність дій, жорстко зв’язують оцінку проблеми, вибір рішення і пла ніруемий позитивний результат. Найважливішими ж методами забезпечення такого процесу є різноманітні математичні моделі та дослідження операцій (Б. Ланге, В. Садовський).
Поведінковий підхід до трактування прийняття рішень (Г. Саймон) грунтується на тому, що реальні, що стоять перед людиною мети занадто складні, щоб їх можна було описати за допомогою не тільки кількісних, а й якісних методів. Більш того, можливих для вирішення завдань альтернатив існує значно більше тих, які доступні для розгляду людиною, а вже способи реалізації так чи інакше сформованих цілей в ще більшому ступені заховані від людини. У силу цього прийняття рішень являє собою унікальний спосіб взаємодії конкретних суб’єктів, що формують цільову програму своїх дій у щоразу заново умовах, що складаються. Тому, як вважають Л. Планкетт і Г. Хейл, прийняття рішень – це ситуаційний процес, в якому цілі, методи та інші його компоненти постійно варіюються залежно від зміни всього комплексу умов існування конкретної проблеми.
На практиці, як правило, використовується комплексний підхід, що поєднує в собі переваги обох моделей, що передбачає використання не тільки методик якісного опису ситуації, але і засобів кількісного аналізу. Однак і в цьому випадку поєднання елементів нормативного та поведінкового підходів настільки своєрідно в кожному конкретному випадку, що по суті справи знову-таки виключає можливості універсалізації та алгоритмізації процесу прийняття рішень в цілому.