Кризові технології

Кризові технології

В умовах кризи основні завдання державного управління грунтовно звужуються, оскільки тут нереально і неможливо забезпечити всі параметри діяльності керуючої системи.

В цілому органи державного управління відповідають на кризи за рахунок конструювання технологій попереджувального характеру. Практично це говорить про те, що держава не тільки має прагнути адекватно відреагувати на всілякі кризи, а й вести постійну підготовку до дій такого роду. Останнє завдання нерозривно пов’язане з створенням резервної системи державного управління: формуванням кадрових, технічних, інформаційних та інших структур, що дозволяють повністю продублювати процес прийняття рішень у випадку виходу з ладу основних центрів управління і влади.

Невід’ємною частиною даного процесу повинна розглядатися і чисто технічна підготовка до криз за рахунок перерозподілу матеріальних ресурсів і створення запасів, здатних гарантувати життєздатність громадян та діяльність необхідних структур управління в центрі та регіонах.

Кризові технології більшою мірою мають персоналізований характер і орієнтовані на застосування їх конкретним політиком чи елітарної мікрогруп, в силу чого наростає залежність застосувань технологій від стилю лідерства, типу правлячої еліти, активності її різних сегментів.

Логіка формування кризових технологій оперативного характеру передбачає: визначення типу кризи – військового, фінансового, соціально-економічного та ін, а також ступеня його інтенсивності, безпосередньо стимулюючої діяльність керуючої системи (КС), Характер впливу зовнішніх загроз КС.

Залежно від встановлення одного тільки характеру кризових загроз, керуюча система (з урахуванням дефіциту часу) може формувати дії, що відповідають вимогам не стільки адекватності, скільки оперативності. Така ситуація значною мірою стимулює керуючу систему до використання самих різних засобів впливу: від “мінімальних” акцій, що надають пріоритет природним механізмам саморозвитку ситуації, до заходів примусового (фізичної та адміністративного)

Надалі зміст кризових технологій ув’язується з визначенням факторів, що роблять несприятливий, конфліктогенний і екстремальний вплив на ситуацію. Лише визначивши їх характер, спрямованість і інтенсивність, можна уточнювати зміст практичних дій КС як на стадіях діагностування та визначення цілей, так і на стадії їх конкретної реалізації.