Інформаційні технології в прийняття рішень
Інформаційні технології в прийняття рішень
У складних системах, що включають в себе колективи людей, інформаційні системи управління розглядаються багатьма як універсальний засіб, що гарантує сучасний рівень і високу якість управління.
У середині 90-х років інформаційні технології проголошувалися унікальним засобом, здатним різко поліпшити роботу адміністративного апарату. Інформаційні системи несли з собою в адміністративний апарат поліпшення якості рішень, скорочення штатів рядових співробітників, збільшення чіткості та оперативності роботи.
Введення ЕОМ фактично не привело до скорочення штатів, подекуди навіть з’явилися додаткові посади програмістів і операторів. На жаль методики оцінки ефективності інформаційних систем не дозволяють об’єктивно заміряти ефективність прийнятих унікальних рішень. Залишаються суб’єктивні запевнення, що приймати рішення стало легше, так як тепер є достатньо інформації. Але й це твердження не завжди відповідає реальному стану справ. Як пише американський учений І.Гус, «незважаючи на мільярд доларів, витрачений американською промисловістю, немає доказів, що ЕОМ допомогли керівникам приймати кращі рішення».
Як відомо, ЕОМ зберігає й обробляє тільки кількісну інформацію, ясну і чітку. Будь-який пропуск або замовчування, несвоєчасна подача даних можуть згубно позначитися на рекомендаціях, отриманих від ЕОМ. Тільки люди здатні оперувати з неповними даними, заповнюючи на основі досвіду та інтуїції відсутню інформацію. Широке поширення в адміністративному апараті інформаційних систем може призвести до двох серйозних небезпек.
Перша пов’язана з прагненням до вираження всіх даних у кількісному вигляді. Її можна помітити на прикладі США, де в ЕОМ вводиться безліч так званих числових індикаторів, на базі яких і будуються “псевдооб’єктивні” моделі. Однак величезний обсяг даних, які не піддаються аналізу нічим не покращує процес прийняття рішень.
Друга небезпека полягає в тому, що наявність «передових засобів управління» в ряді випадків може дозволити співробітникам адміністративного апарату не проводити основної роботи з поліпшення методів підготовки прийнятих рішень. Наявність або відсутність ЕОМ може виявитися дезорієнтуючим критерієм якості управління.