Інституційна система ЄС

Європейський
парламент: склад, порядок обрання депутатів, повноваження

Стаття 14 ДЄС

Європейський Парламент разом з Радою виконує законодавчу та бюджетну
функції. Він здійснює функції політичного контролю та консультативну, як
встановлено Договорами. Європейський Парламент обирає Голову Комісії.

До складу Європейського Парламенту входять представники громадян Союзу. Їх кількість
не може перевищувати сімсот п’ятдесяти плюс Голова. Представництво громадян є
дегресивно-пропорційним з мінімальним порогом з шести представників від держави-члена.
Жодна держава-член не може отримати більше ніж 96 місць.

Європейська Рада, одностайно ухвалює рішення про склад Європейського
Парламенту за ініціативою Європейського Парламенту і за його згодою.

Членів Європейського Парламенту обирають строком на п’ять років на засадах прямого
загального виборчого права шляхом вільного таємного голосування.

Вибори до Європейського парламенту проводяться кожні 5 років. Європейський парламент є
законодавчий орган Європейського союзу і єдиним з семи інститутів Євросоюзу, що
напряму обирається громадянами держав — членів Союзу на основі виборчого права
через загальне голосування.

Вибори до Європейського
парламенту проводяться ще значною мірою у відповідності з національними
виборчими законами і традиціями. Кожна держава-член ЄС приймає рішення щодо
порядку проведення виборів.

Держави-члени можуть прийняти
рішення про використання відкритих або закритих партійних списків. У більшості
держав-членів право голосувати і балотуватися на виборах може бути реалізовано
громадянами починаючи з 18 років.

Громадяни ЄС, які проживають
в іншій державі-члені ЄС, ніж його громадянство, мають право голосувати і
балотуватися на виборах у державі проживання відповідно до правил національного
законодавства своєї країни. Громадяни ЄС, які проживають за кордоном і бажають
взяти участь у виборах в країні походження, мають право голосувати, якщо її
національне законодавство дозволяє. Деякі держави-члени забезпечують можливість
голосувати поштою та/або організовують виборчі дільниці в своїх дипломатичних
або консульських місіях за кордоном.

За місяць до виборів стартує
виборча кампанія і припиняється за 48 годин до дня виборів, відповідно до
Закону про національні вибори. Відповідно до цього ж Закону після прийняття
остаточного рішення щодо партійних списків та незалежних кандидатів,
складається календар виступу всіх кандидатів в євродепутати через ЗМІ.
Опитування повинні бути припинені за 48 годин до дня виборів.

Функції:

– разом з Радою, бере
участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура
спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження,
консультативний висновок тощо);

– контролює діяльність
інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати
їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може
адресувати Комісії та Раді;

– поділяє з Радою
бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його
виконання.

 

 

Судова система
Європейського Союзу: загальні принципи функціонування

Стаття 19 ДЄС

Суд Європейського Союзу складається з Суду, Суду загальної юрисдикції та спеціалізованих
судів. Суд Європейського Суду забезпечує дотримання законодавства у тлумаченні
та застосуванні Договорів. Держави-члени надають засоби судового захисту,
достатні для того, щоб забезпечити ефективний правовий захист у сферах,
охоплених законодавством Союзу.

До складу Суду входить один суддя від кожної держави-члена. Судові
допомагають Генеральні адвокати.

До складу Суду загальної юрисдикції входить щонайменше один суддя від
кожної держави-члена.

Суддів та Генеральних адвокатів Суду та суддів Суду загальної юрисдикції
добирають з осіб, чия незалежність є поза сумнівом. Їх призначають за спільною
згодою урядів держав-членів строком на шість
років. Судді та Генеральні адвокати, у яких завершується термін
перебування на посаді, можуть бути призначені повторно.

Суд Європейського Союзу згідно з Договорами:

– приймає рішення у справах за
позовами, які подають держава-член, установа, фізична або юридична особа;

– на звернення судів або трибуналів держав-членів виносить попередні
рішення щодо тлумачення законодавства Союзу або чинності актів, ухвалених
установами;

– приймає рішення в інших справах, як встановлено в Договорах.

У відповідності з реформою
Суд ЄС набуває статусу найвищого судового органу ЄС.

Він розглядає по першій
інстанції порівняно обмежену категорію справ, вирішення яких має суттєво
важливе значення для забезпечення єдності і цілісності європейського права. За
ним в основному зберігається преюдиціальна юрисдикція. Він виконує функції
касаційного та конституційного судів. СПІ стає самостійною судовою інстанцією.
До його підсудності віднесена основна маса справ прямої юрисдикції. Він
виступає касаційною інстанцією по відношенню до спеціалізованих судових палат
(ССП). ССП покликані сприяти СПІ при розгляді деяких справ, виділених в
особливу категорію. Це, наприклад, суперечки між Співтовариствами та їх
службовцями або суперечки, що представляють особливу складність в силу
технічних причин (проблеми інтелектуальної власності, патентного права тощо).

Відповідно до ст. 19 Договору
про Європейський союз термін «Суд Європейського Союзу» позначає всю судову систему ЄС в сукупності і включає:

1. Спочатку єдину, а нині –
вищу ланку судової системи – Суд.
Він може виступати як суд першої інстанції або в касаційному порядку вирішувати
справи, розглянуті судом. Він функціонує з 1952 р, коли вступив в дію Договір
про ЄОВС.

2. Наступною ланкою є
створений в 1988 р Трибунал першої інстанції, перейменований Лісабонським
договором в Трибунал; Розглядає в
межах своєї юрисдикції справи по першій інстанції. Або в касаційному порядку
справи, дозволені спеціалізованим судом.

До складу Трибуналу входять 27 суддів.

Члени Трибуналу можуть залучатися до здійснення функцій генерального
адвоката.

Роль генерального адвоката полягає в тому, щоб публічно, з повною
неупередженістю і повною незалежністю, представляти вмотивовані висновки по
деяких справах, внесеним на розгляд Трибуналу, в цілях сприяння останньому у
виконанні його завдання.

Член Трибуналу, залучений до здійснення функції генерального адвоката в
якій-небудь справі, не може брати участь в ухваленні рішення по цій справі.

3. Ніццький договір 2001
передбачив установу ще однієї ланки судової системи, яке являє собою спеціалізовані трибунали, які
розглядають окремі категорії правових спорів (службові, у сфері інтелектуальної
власності та ін.). Це ланка, створена в 2004 р, розглядає справи в межах своєї
юрисдикції в рамках першої інстанції.

Трибунал у справах публічної служби
Європейського Союзу

До складу Трибуналу по
справах публічної служби входять сім суддів. На запит Суду Рада може збільшити
число суддів.

Судді призначаються на
шестирічний термін. Судді, чиї повноваження закінчилися, можуть бути призначені
знову.

Будь-яка вакансія
заповнюється шляхом призначення нового судді на шестирічний термін.

Частина вчених виділяє ще й
4-ий елемент судової системи – національні суди, які виступають в
ролі «функціонального елемента».

Внутрішня організація Суду
включає 3 основних елементи:

1. Голова. Обирається самими
суддями таємним голосуванням на 3 роки. Голова здійснює керівництво діяльністю
Суду, зокрема скликає пленарні засідання; головує на них, розподіляє справи між
палатами Суду, може призупиняти виробництво у справі та ін.

2. Виділяють 8 генеральних
адвокатів (5 з яких представляють Великобританію, ФРН, Іспанію, Італію,
Францію, решта 3 – заміщуються в порядку ротації). Перший генеральний адвокат.
Термін повноважень – 1 рік. Основним завданням цієї посадової особи є розподіл
вступників справ між окремими членами.

3. Пленум і палати. З метою
збільшення оперативності в дозволі вступників справ в рамках Суду створюються
підрозділи – палати. Найважливіші справи вирішуються Судом на пленарних
засіданнях.

Суд також має свого секретаря
і апарат.

 

 

Європейська
рахункова палата – орган фінансового контролю ЄС

Європейська рахункова палата складається із 28 представників (по одному від
кожної держави-члена), які виконували або виконують у своїх країнах відповідні
функції зовнішнього контролю або мають спеціальну кваліфікацію для зайняття
цієї посади. Вони назначаються Радою одноголосним рішенням на 6 річний термін і
повністю незалежні у виконанні своїх обов’язків.

Стаття 285

Рахункова палата здійснює аудит Союзу.

До складу Рахункової палати входить по одному громадянину від кожної
держави-члена. Її члени є цілком незалежними у виконанні своїх обов’язків в
загальних інтересах Союзу.

Стаття 286

Члени Рахункової палати добираються з-поміж осіб, що належать або належали
у своїх відповідних державах до органів зовнішнього аудиту або мають спеціальну
кваліфікацію для таких посад. Їхня незалежність має бути поза сумнівом.

Члени Рахункової палати призначаються строком на шість років. Рада
після проведення консультацій з Європейським Парламентом ухвалює особовий склад
членів, сформований згідно з пропозиціями кожної держави-члена. Строк
перебування на посаді членів Рахункової палати може поновлюватись. Члени
Рахункової палати обирають зі свого складу Голову строком на три роки.
Голова може бути обраний повторно.

Під час виконання цих обов’язків члени Рахункової палати не звертаються за вказівками
та не приймають їх від будь-якого уряду або будь-якого іншого органу. Члени Рахункової
палати утримуються від будь-яких дій, несумісних з їхніми обов’язками.

Члени Рахункової палати під час перебування на посаді не можуть займатися
будь-якою професійною діяльністю, оплачуваною або неоплачуваною. Приступаючи до
виконання своїх обов’язків, члени Рахункової палати урочисто присягають під час
виконання та після закінчення строку своїх повноважень поважати обов’язки, що випливають
із посади, зокрема обов’язок поводитися чесно та розважливо щодо надання згоди
на певні призначення або пільги після закінчення строку їхніх повноважень.

Крім звичайної заміни або смерті, обов’язки члена Рахункової палати
закінчуються, коли він іде у відставку або коли його примусово звільняють за
рішенням Суду.

Посада, вакантна внаслідок цього, заповнюється на залишок строку перебування
на посаді члена Рахункової палати.

Окрім випадків примусового звільнення з посади, члени Рахункової палати
продовжують обіймати посади, доки їх замінять.

Стаття 287

Рахункова палата перевіряє звітність про всі надходження та видатки Союзу.
Вона також перевіряє звітність про всі надходження та видатки усіх органів,
служб та агенцій, заснованих Союзом, тією мірою, якою відповідний установчий
документ не виключає таку перевірку.

Рахункова палата надає Європейському Парламенту та Раді висновок про
достовірність звітності та правомірність і правильність всіх трансакцій, що є
основою звітності, і який публікується в Офіційному віснику Європейського
Союзу. Цей висновок може доповнюватися окремими оцінками кожної основної
діяльності Союзу.

Рахункова палата перевіряє, чи всі надходження отримано та чи всі видатки здійснено
законно та правильно, а також чи було управління фінансами раціональним. При цьому Рахункова палата звітує окремо по
кожному випадку невідповідності.

Аудит надходжень здійснюється на основі визначених як такі, що мають бути
сплачені, так і фактично сплачених Союзу сум.

Аудит видатків здійснюється на основі як взятих на себе зобов’язань, так і
здійснених платежів.

Ці аудити можуть проводитися до закриття звітності відповідного фінансового
року.

Функції:

– перевірка звітів про доходи і витрати Європейського союзу і всіх його
інститутів і органів, що мають доступ до фондів Європейського союзу;

– контроль якості управління фінансами;

– складання доповіді про свою роботу після завершення кожного фінансового
року, а також представлення Європарламенту і Раді укладення або зауваження з
окремих питань;

– допомога Європарламенту в контролі виконання бюджету Європейського союзу.

З метою виконання покладених на Рахункову палату функцій, аудитори
здійснюють виїзні інспекції в інші інститути ЄС, держави ЄС чи інші держави,
які отримують фінансову допомогу від ЄС. Однак Рахункова палата не має реальних
повноважень. Якщо аудитори виявлять порушення вони інформують про них
Європейський антикорупційний офіс.

 

 

Європейський
центральний банк, його правовий статус. Склад, структура та повноваження ЄЦБ та
ЄСЦБ

Стаття 282

1. Європейський центральний банк разом з національними центральними банками
складають Європейську систему центральних банків (ЄСЦБ). Європейський
центральний банк разом з національними центральними банками держав-членів,
валютою яких є євро, які становлять Євросистему, провадять монетарну політику
Союзу.

ЄСЦБ управляється керівними органами Європейського центрального банку. Першорядною
ціллю ЄСЦБ є підтримання цінової стабільності. Без шкоди цій цілі ЄСЦБ підтримує
загальні економічні політики в Союзі для того, щоб сприяти досягненню цілей Союзу.

Європейський центральний банк є суб’єктом права. Лише він може давати
дозвіл на емісію євро. Він є незалежним у здійсненні своїх повноважень та в
управлінні своїми фінансами. Установи, органи, служби та агенції Союзу та уряди
держав-членів поважають цю незалежність.

Європейський центральний банк ухвалює такі заходи, що є необхідними для виконання
його завдань відповідно до статей 127-133 та статті 138 та згідно з умовами, встановленими
в Статуті ЄСЦБ та ЄЦБ. Відповідно до цим самих статей ті держави-члени, валютою
яких не є євро, та їхні центральні банки зберігають свої повноваження в монетарних
питаннях.

У межах сфер, що входять до його відповідальності, Європейський центральний
банк проводить консультації щодо всіх запропонованих актів Союзу та всіх
пропозицій щодо регулювання на національному рівні та може надавати свої
висновки.

Стаття 283

До складу Керівної ради Європейського центрального банку входять члени Правління
Європейського центрального банку та керівники національних центральних банків
держав-членів, валютою яких є євро. До складу Правління входять Голова, Заступник
голови та чотири інші члени.

Голову, Заступника голови та інших членів Правління призначає Європейська
Рада, діючи кваліфікованою більшістю, з-поміж осіб, які мають визнаний статус
та досвід професійної діяльності в монетарних або банківських питаннях, за
рекомендацією Ради після проведення консультацій з Європейським Парламентом та
Керівною радою Європейського центрального банку.

Їхній строк перебування на посаді становить вісім років без права
переобрання.

Лише громадяни держав-членів можуть бути членами Правління.