Законодавча процедура в ЄС, її суб’єкти та різновиди

Законодавча
процедура в ЄС, її суб’єкти та різновиди

Законодавчу процедуру Європейського
Союзу, головним чином, здійснюють Європейський Парламент та Рада Європейського
Союзу. Ці дві інституції формально називаються Об’єднаним законодавцем.
Компетенція створення та зміни законодавства поділена між ними в рівній частині,
у той час як можливість ініціювати закони належить Європейській Комісії.

Звичайна законодавча процедура це основна процедура, яка використовується для створення
директив та інших документів. Раніше вона називалася процедурою спільного прийняття
рішень.

В Договорах Європейського Союзу
звичайна законодавча процедура описується таким чином. Комісія вносить законодавчу
пропозицію до Парламенту або Ради.

У першому читанні Парламент висловлює
свою позицію. Якщо Рада погодиться з думкою Парламенту, то такий акт вважатиметься
прийнятим. Якщо ні, то Рада має висловити свою власну думку з цього приводу та відправити
такий акт назад до Парламенту зі своїми поясненнями. Комісія, також, інформує Парламент
про свою позицію щодо даного питання.

У другому читанні, акт вважається
прийнятим, якщо Парламент затвердить текст, поданий Радою, або не прийме ніякого
рішення. Парламент може відхилити текст, поданий Радою, що призведе до відхилення
акту, або вдосконалити його та передати назад до Ради. Комісія висловлює свою думку
вдруге. Ті поправки, які Комісія відхилила, Рада може прийняти тільки одноголосно,
а не більшістю голосів.

Якщо протягом трьох місяців з
моменту отримання нового варіанту тексту Парламенту Рада його прийме, то такий акт
вважається прийнятим. Якщо ні, то Голова Ради за погодженням Голови Парламенту скликає
Комітет Примирення, що складається з Ради та відповідної кількості представників
Парламенту (з присутністю наглядача з Комісії). Комітет складає спільний текст на
основі двох висловлених позицій. Якщо протягом шести тижнів спільний текст не буде
погоджено, тоді акт буде відхилено. Якщо буде прийнято і комітет погодить текст,
тоді Рада та Парламент (голосуючи більшістю) мають прийняти даний текст у третьому
читанні. Якщо вони цього не зроблять, акт буде відхилено.

Договори містять положення щодо
використання спеціальних законодавчих процедуру певних сферах – консультативна та процедура згоди.

Консультаційна процедура

Згідно з цією процедурою, Рада,
може приймати законодавство, запропоноване Європейською комісією після погодження
з Європейським парламентом. Не дивлячись на те, що Рада має порадитися з Парламентом
щодо законодавчої пропозиції, Рада не зв’язана позицією Парламенту. На практиці
Рада зазвичай проігнорує думку Парламенту або навіть приймає рішення до того, як
Парламент висуне пропозиції. Однак Європейський суд видав рішення, що Рада зобов’язана
дочекатися позиції Парламенту, а рішення, що були прийняті без участі Парламенту
були скасовані. Діючи таким чином, Парламент іноді саботує прийняття законодавчих
актів, що йому не подобається.

Процедура погодження

Процедура погодження передбачає,
що рада може приймати законодавчі акти за пропозицією Європейської Комісії після
отримання погодження від Парламенту. Таким чином, Парламент має законну владу приймати
або відхиляти будь – які пропозиції. Тим не менш, Парламент співпрацює з комітетом
примирення та надає проміжні висновки, в яких він висловлює своє занепокоєння Раді
і може притримати своє рішення, доки його міркування не будуть враховані. Це стосується
прийняття в члени,методів виходу, загально-правових основ тощо.