Правові основи спільної зовнішньої політики та політики безпеки

Правові основи спільної зовнішньої політики
та політики безпеки

СЗППБ вперше була
закріплена в Маастрихтському договорі про Європейський союз 1993 р.

СЗППБ здійснюється з метою:

а) захисту своїх цінностей, фундаментальних
інтересів, безпеки, незалежності і цілісності;

б) консолідації і підтримки демократії,
верховенства права, прав людини і принципів міжнародного права;

в) збереження миру, запобігання
конфліктів і зміцнення міжнародної безпеки;

г) сприяння сталому розвитку країн,
що розвиваються, в економічній, соціальній і екологічній сферах, спрямованому насамперед
на подолання бідності;

д) заохочення інтеграції всіх
країн до світової економіки включно з поступовою ліквідацією обмежень у міжнародній
торгівлі;

е) надання допомоги у розробці
міжнародних заходів задля збереження і поліпшення якості навколишнього середовища…

Принципи зовнішньої політики – демократія, правова держава, захист прав людини, захист людської
гідності.

Реалізацію цілей і принципів СЗППБ
покладено на інститути і органи Союзу. Відповідними повноваженнями наділені Європейська
Рада, Рада ЄС, Комісія, Високий представник Союзу з питань зовнішніх зносин і політики
безпеки.

СЗППБ реалізується за допомогою
різних процедур і правових інструментів, передбачених установчими договорами. Законодавчі
акти в рамках зовнішньої політики не приймаються.

При реалізації СЗППБ компетенція
інститутів Євросоюзу не є однаковою. Як правило, Союз представлений в цій сфері
в особі Високого представника. Він веде політичний діалог з третіми країнами і міжнародними
організаціями, висловлює позицію Союзу в міжнародних організаціях і на міжнародних
конференціях.

Високому представнику допомагає
Європейська служба зовнішньополітичної діяльності. Вона співпрацює з дипломатичними
службами держав-членів.

Важливим інструментом здійснення
СЗППБ є міжнародні угоди. Такі угоди з третіми країнами чи міжнародними організаціями
у сфері СЗППБ укладаються Союзом. Вони мають обов’язкову юридичну силу для інститутів
ЄС та держав-членів. Особливим видом є асоціації, які характеризуються взаємними
правами та обов’язками сторін та особливими процедурами.

Укладання угод у сфері СЗППБ здійснюється
відповідно до загальної процедури, встановленої у ст. 218 ДФЄС, з урахуванням специфіки
цієї сфери. Вона полягає у тому, що пропозиції про доцільність укладання угоди надає
Раді Високий представник. Рішення Ради про укладання угоди у сфері СЗППБ не вимагає
попередньої згоди Європарламенту.

Суд ЄС не має повноважень на ті
рішення, які приймаються в рамках зовнішньої політики.

Вимога солідарності до держав-членів
– вони мають підтримувати зовнішню політику ЄС і утримуватись від будь-яких дій,
які можуть суперечити інтересам Союзу.