Категорії компетенції ЄС
Категорії компетенції ЄС
Фіксують співвідношення повноважень між державами-членами та ЄС.
1) Виключна компетенція – означає, що у випадках, коли установчі договори надають Союзу компетенцію у визначеній сфері, тільки об’єднання можуть займатися законотворенням і ухвалювати юридично зобов’язуючі акти; держави-члени не можуть самостійно здійснювати подібні дії, окрім як у випадку, якщо вони уповноважені на це Союзом, або з метою втілення у життя актів Союзу
– встановлення митних зборів та ін. питання митного союзу
– встановлення права конкуренції. що необхідні для функціонування єдиного ринку
– грошова політика, щодо держав-членів, які входять в зону євро
– визначення квот на рибальство та ін. питання збереження морських, біологічних ресурсів
– спільна торгівельна політика
Рішення Суду ЄС уточнюють межі реалізації виключної компетенції.
2) Спільна компетенція
Спільна компетенція Союзу з державами-членами означає, що у визначених установчими договорами сферах як ЄС, так і держави-члени можуть ухвалювати обов’язкові акти. Спільною вважається компетенція, яка не належить до сфер виключної та доповнюючої компетенції
Держави-члени можуть реалізувати свою компетенцію доти, поки Союз не скористався своєю компетенцією. Якщо Союз вирішив зупинити використання своєї компетенції, то держави-члени можуть знову здійснювати свою компетенцію
Спільна компетенція охоплює такі сфери, як:
– внутрішній ринок;
– соціальна політика;
– економічна, соціальна і територіальна інтеграція;
– сільське господарство та рибальство;
– навколишнє середовище;
– захист споживачів;
– транспорт;
– енергія;
– простір свободи, безпеки і правосуддя.
Цей перелік доповнюють сфери, в яких спільна компетенція здійснюється за умови, що це не буде заважати державам-членам реалізовувати власну компетенцію. До них належать наукові дослідження, технологічний розвиток і космос, в яких Союз здійснює заходи, які можуть включати розробку програм, а також співробітництво заради розвитку та гуманітарна допомога
3) Доповнююча компетенція
Доповнююча компетенція Союзу є новою категорією, яка з’явилися в результаті підписання Лісабонських договорів. Вона надана Союзу для здійснення діяльності з підтримки, координації або доповнення діяльності держав-членів, не підмінюючи при цьому їхню компетенцію у відповідних сферах.
Сферами доповнюючої компетенції на європейському рівні є охорона і поліпшення здоров’я людей; промисловість; культура; туризм; освіта, професійна підготовка і спорт; цивільна оборона; адміністративне співробітництво.
4) Спеціальна компетенція
Спеціальною компетенцією Союз наділений у сфері координації економічної політики держав-членів і політику зайнятості, а також в сфері визначення та здійснення СЗППБ з поступовим формуванням спільної оборонної політики.
В рамках цієї компетенції ЄС може ухвалювати тільки орієнтири.
5) Дорозуміла компетенція/ повноваження, що маються на увазі
Дорозуміла компетенція, тобто така, яка не є явно вираженою, але наявність якої припускається для виконання цілей установчих договорів.
Якщо виникає потреба у діях з боку Союзу для досягнення цілей ЄС, то Рада ЄС на основі одноголосного прийняття рішення за пропозицією від Комісії ЄС та після схвалення Парламентом ухвалює рішення про розширення компетенції Союзу.
Виключення з цієї процедури:
– СЗППБ
– для уникнення норм установчих договорів, що забороняють гармонізацію національного права в певних сферах (освіта, культура…)
Практика Суду ЄС схиляється до широкого тлумачення дорозумілої компетенції – визначення цілей і функцій передбачає наявність будь-яких повноважень, необхідних для їх реалізації
6) Паралельна компетенція
ЄС в рамках своїх повноважень може брати на себе зобов’язання шляхом укладання угод з 3-ми країнами, міжнародними організаціями і громадянами 3-х країн.
Будь-яка внутрішня компетенція може бути реалізована на рівні зовнішньої компетенції.
Паралельна компетенція виникає тільки тоді, якщо є внутрішня компетенція.