Компетенція Суду (вищої ланки судової системи ЄС)

Компетенція Суду (вищої ланки судової системи ЄС)

Суд ЄС є вищою судовою інстанцією Євросоюзу, яка по­кликана забезпечувати додержання законності при тлума­ченні та застосуванні положень Угоди про ЄС.

Суд рідко засідає у повному складі. Як правило, Суд засідає у складі 13 суддів так званої «Великої палати» або палат з 5 чи 3 суддів.

У своїй діяльності Суд ЄС виконує функції міжнародно­го, конституційного і частково адміністративного суду.

Як міжнародний суд він розв’язує суперечки між державами-членами, які стосуються об’єкта установчої угоди, а також між державами-членами та інститутами ЄС.

До держави-члена, яка не виконує рішень Суду ЄС, Суд може застосовувати санкції у формі одноразових сплат або штрафів.

Виконуючи роль конституційного суду, Суд ЄС розгля­дає законність актів, прийнятих спільно Європарламентом і Радою, актів Ради, Комісії та Європейського центрального банку, які не належать до рекомендацій та висновків, а та­кож актів Європарламенту, що мають правові наслідки для третіх сторін.

Суд ЄС також уповноважений робити висновки щодо від­повідності міжнародних угод, які укладають між ЄС та 3-ми країнами чи міжнародними організаціями.

Виконуючи функції адміністративного суду, Суд ЄС має юрисдикцію в будь-якому спорі між ЄС та його службов­цями, а також у разі роз­в’язання спорів, що стосуються відшкодування збитків, запо­діяних інститутами ЄС чи його службовцями при виконанні ними своїх обов’язків.

Суд ЄС може вирішу­вати тільки питання права, які передані йому на розгляд. Він не уповноважений вирішувати які-небудь питання фак­ту, а також застосовувати право до фактів. Це належить до компетенції національних судів, як і тлумачення національного права. Суд ЄС може заявити, що та чи інша самостійна норма має характер прямої дії, а також, що право ЄС має пріоритет щодо національного права держав-членів, але він не може вирішувати, чи суперечить якесь конкретне поло­ження національного права праву ЄС, і тим більше оголошу­вати відповідне положення національного права недійсним. Це мають робити національні суди.