Координаційні повноваження прокурора, який здійснює обов’язки процесуального керівника

Координаційні повноваження прокурора, який здійснює обов’язки
процесуального керівника

Відповідно до ч.2 ст.25 ЗУ «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України, керівники регіональних
та місцевих прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу
обов’язків, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову
діяльність, досудове слідство, координують діяльність правоохоронних органів
відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Прокурори здійснюють координаційні
повноваження шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп,
а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності. Порядок
організації роботи з координації діяльності правоохоронних органів, взаємодії органів
прокуратури із суб’єктами протидії злочинності визначається положенням, що затверджується
спільним наказом Генерального прокурора України, керівників інших правоохоронних
органів і підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України.

КПК Стаття
36. Прокурор

Прокурор, здійснюючи
свої повноваження є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку
осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові
та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення
прокурора.

Прокурор, здійснюючи
нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі
процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:

• починати досудове
  розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
• мати повний доступ
  до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
• доручати органу
  досудового розслідування проведення досудового розслідування;
• доручати слідчому,
  органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих
  (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
• доручати проведення
  слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним
  підрозділам;
• скасовувати незаконні
  та необґрунтовані постанови слідчих;
• ініціювати перед
  керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від
  проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого;
• приймати процесуальні
  рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального
  провадження та продовження строків досудового розслідування;
• погоджувати або
  відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих
  (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій;
• пред’являти цивільний
  позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище,
  недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні
  самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом
  та ін.

Наказ Генерального
прокурора України від 16 січня 2013 року «Про координацію діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності
та корупції»

Відповідно до
статей Закону України “Про прокуратуру”, абзацу закону України “Про
засади запобігання і протидії корупції” Генеральний прокурор України та підпорядковані
йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю та корупцією органів
внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, митної служби, Військової
служби правопорядку у Збройних Силах України, інших правоохоронних органів.

Завданнями координації
є:

• визначення основних
  напрямів запобігання і протидії злочинності та корупції на основі аналізу їх структури,
  динаміки та прогнозування тенденцій розвитку цих негативних явищ;
• розробка, узгодження
  і виконання спільних заходів, спрямованих на своєчасне виявлення, розкриття, припинення
  та попередження злочинних і корупційних проявів, усунення причин та умов, що їм
  сприяли;
• підготовка пропозицій
  з удосконалення законодавства, спрямованих на підвищення ефективності правоохоронної
  діяльності, протидії злочинності та корупції.

Основними принципами
координації є:

1. законність;
2. рівність суб’єктів
   координаційної діяльності у визначенні проблемних питань щодо запобігання і протидії
   злочинності та корупції, розробці пропозицій щодо заходів, спрямованих на їх подолання; – самостійність кожного правоохоронного органу
   при реалізації узгоджених рішень;
3. відповідальність
   керівників правоохоронних органів, в межах їх компетенції, за якісне і своєчасне
   виконання узгоджених заходів;
4. гласність щодо
   проведення координаційних заходів, висвітлення результатів проведеної роботи у засобах
   масової інформації в межах, які не суперечать вимогам законодавства про захист прав,
   свобод людини і громадянина, державної та іншої таємниці.

Основною формою координації є проведення координаційної наради керівників правоохоронних
органів.

Окрім того, можуть
використовуватися такі форми координації:

– проведення
спільних засідань колегій правоохоронних органів;

– проведенняміжвідомчих нарад за участю керівників правоохоронних органів, органів виконавчої
влади та місцевого самоврядування;

– видання
спільних наказів, вказівок, інформаційних листів та інших документів організаційного
та методичного характеру;

– обмін інформацією з питань стану злочинності та корупції;

– розробка і
здійснення узгоджених заходів з метою виявлення, припинення та профілактики злочинів
і корупційних діянь, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчиненню та
ін.;

До складу учасників координаційної наради входять прокурор (голова наради) і
керівники відповідних правоохоронних органів або виконувачі їх обов’язків (члени
наради).

Наради скликаються
за потребою, але не рідше одного разу на півріччя, а також за ініціативою
одного з членів координаційної наради.

Члени координаційної
наради при обговоренні питань користуються рівними правами.