Громадська думка і публічна політика (за твором В. Парсонса)

Громадська думка і публічна політика (за твором В. Парсонса)

Потрапляння певного питання до
сфери уваги виробників політики й ЗМІ, дуже залежить від способу пов’язання
його з громадською думкою, хоч як би він був визначений і виміряний. Громадська
думка для політичного ринку – це те ж саме, що попит споживачів для
економічного ринку. Можна сказати, що за демократії публічна політика є
функцією громадської думки. Потреба в політиці визначає пропози­цію політики. А
той факт, що громадська думка вимірюється і з такою увагою сприймається
виробниками політики, додає ваги твердженню, що порядок денний політики
встановлюється в процесі взаємодії громадської думки і пуб­лічної влади. Як
ліберальна демократія трансформувала сферу громадського, так само повинно
трансформуватися і поняття громадської думки, і навпаки.

Як поняття, ідея громадської
думки передує поняттю публічної політики в її сучасному сенсі, хоча її сучасне
значення тісно пов’язане з розвитком більш ко­лективістських моделей
політичного життя. У Велико­британії вісімнадцятого століття це поняття було
сформульоване мовби окрес­лена сукупність поглядів, яких дотримується певна
окрема група і думці яких уряд надає значення і уваги. Це суттєво відрізнялося
від поняття, що превалювало у Франції й інших європейських країнах. Скажімо, у
Франції значно менше піклувалися про статус громадської думки, оскільки там «не
існувало електорату, з яким потрібно було консультуватися, законодавчого
органу, якому можна було б висловити обурення безвідповідальною балакани­ною,
вільних коментарів у пресі, і загалом, не існувало того, що британці розгля­дали
б як політичний процес.

Таким чином, громадська думка
була поняттям, що розвивалося разом з роз­витком політичних інституцій і
способів її поширення. У двадцятому столітті основною характеристикою
концептуальної трансформації громадської думки було бажання виміряти її і
врахувати її зміни і вплив. Ґанн показує, що при тако­му аналізі взаємозв’язку
між громадською думкою і публічною політикою необ­хідно враховувати історичний
розвиток цього поняття. Вплив громадської дум­ки на державне управління
необхідно також розглядати в контексті можливості формувати громадську думку.
Це було темою для обговорень багатьох дослідни­ків з вісімнадцятого століття і
до наших днів.

У повоєнний час впровадження
методів проведення емпіричних, квазінаукових вимірювань громадської думки про
окремі питання і визначення цих питань привело до аналізу впливу громадської
думки на порядок денний політики і формування нової сфери громадської думки,
яка презентувала би ці процеси визначення тих [суспільно значущих] питань, що
становлять публічну політику й публічні справи, пріоритети, а також ставлення.

Роджерс і Дірінг доводять, що
ми повинні розмежувати три типи порядку денного: ЗМІ, громадськість і політику.
Їхні дослідження показують, що встановлення порядку денного — процес більш
інтерактивний. ЗМІ справді впливають на громадський порядок денний, але
громадський порядок денний впливає на порядок денний політики, а також і
порядок денний ЗМІ. Однак щодо деяких предметів порядок денний політики має
значний вплив на порядок денний ЗМІ. Порядок денний ЗМІ формується під впливом
питань чи подій «реального світу». Роль подій для процесу встановлення порядку
денного, як вважають Роджерс і Дірінг, вимагає інтенсивніших досліджень. МсQuail and Windahlпоказали, що більш повна (і складніша) модель встановлення порядку денного, яка
враховує аргументи Роджерса і Дірінга, може бути подана у графічній формі.

«Ця модель представляє різного
типу впливи і зворотний зв’язок… Вона нагадує нам, … що ЗМІ, громадськість
та еліта виробників політики разом успадковують більшою чи меншою мірою широке
оточення, коли доходить до дуже важливих подій, і що кож­ний з цих трьох
окремих світів пов’язаний з іншими і пронизаний мережами особистих контактів та
перебуває під впливом особистого досвіду… Встановлення порядку денного може
бути навмисним або ненавмисним та ініціюватися і ЗМІ, і виробниками політики.
Ми не можемо виключати і можливості того, що громадськість сама по собі впливає
на порядок денний ЗМІ, оскільки деякі ЗМІ шукають вказівок стосовно вибо­ру
сюжетів у своїй оцінці громадських турбот незалежно від подій, інших ЗМІ чи по­глядів
еліти».

З уявленням про те, що ЗМІ відіграють важливу роль у
встановленні порядку денного щодо
предметів політики, пов’язана ідея існування циклу, за яким відбу­вається
рух цих предметів. У 1972 році Ентоні
Даунс опублікував працю, в якій розглянув цикли уваги до предмета
політики:

Даунс узявся розглядати процес
визначення предмета у зв’язку з питаннями охорони довкілля, що саме потрапили в
центр політичної уваги на той час. Вія доводив, що предмети політики набирають
форми циклу уваги і стурбованість «екологією» проходить підйоми і спади.

Модель
Даунса (1972)

Етап 1: Передпроблема. Експерти і виробники політики можуть усвідомлювати
проблему, може формуватися нове знання, але громадський інтерес незначний.

Етап 2: Тривожне відкриття й ейфорійний ентузіазм. Предмет
визнається як проблема у зв’язку з катастрофою чи подією, що зосереджує
стурбованість і призводить до вимоги урядових дій.

Етап 3: Обрахунок витрат і вигод. Виробники політики і
громадськість усвідомлюють вартість досягнення прогресу.

Етап 4: Ослаблення громадського інтересу до предмета.

Етап 5: Стан спокою. Постпроблемна фаза, коли предмет поступово зникає з
публічного порядку денного. У громадській думці й порядку денному політики
замість охорони довкілля з’являються нові предмети.