Особливості детермінації політичної злочинності

1. Проблеми пояснення злочинності в кримінологічній науці.
Методологічні основи причинності та детермінації злочинності

Кримінологія приділяє
багато уваги категорії причинності. Це зумовлюється тим, що злочинність і її
причинність є основними елементами предмету науки кримінології.

Проблема причинності
має важливе методологічне значення, визначає суть і зміст кримінології. Від її
вирішення залежить розуміння соціально-правової природи злочинності,
соціально-ідеологічної суті особи злочинця, розробка запобіжних заходів, а
також визначення інших кримінологічних проблем. Як складне явище, злочинність є
на­слідком дії багатьох обставин, факторів і причин.

Як правило, під причинністю розуміють генетичний зв’язок між окремими станами видів і форм матерії у процесах
її руху й розвитку. Сутністю причинності є породження причиною наслідку. Причинність
завжди має об’єктивний характер.

У сучасній юридичній
літературі існують різні поняття, що відображають зміст причинно-наслідкового
комплексу: детермінація, причини й умови, фактори злочинності. Причинність є
однією з форм детермінації.

У дослідженні злочинності
важливо виходити з того, що необхідним є зв’язок між причиною і наслідком. Злочинність
у цьому комплексі є наслідком дії відповідних причин і умов.

У сучасній юридичній літературі
існують різні поняття, що відображують зміст причинно-наслідкового комплексу: детермінація,
причини й умови, фактори злочинності.

Детермінація (від лат. determinare — визначати, обумовлювати) — найбільш загальна категорія,
що характеризує походження явищ, які вивчаються у природі і суспільстві. Ідеться
про залежність одних явищ, процесів і станів від інших, про зв’язок між речами і
явищами.

Однією з найчастіше використовуваних
у кримінології категорій є «причина»: це явище, що безпосередньо зумовлює,
породжує інше явище — наслідок. Етимологічне слово «причина»
пов’язане з дієсловом «чинити», «учинити» та вважається
сино­німом (як дієслово) слова «робити», «творити»,
«виробляти».

Причина злочинності —
це соціально-психологічні об­ставини, що безпосередньо породжують і відтворюють
зло­чинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та
сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв’язку явищ.

Отже, якщо причини
злочинності — це негативні явища, які породжують її, то умови злочинності — це
явища, котрі без­посередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують
певними обставинами, що сприяють її виникненню та існу­ванню, тобто в певний
спосіб упливають на розвиток причинного зв’язку, сприяючи чи не перешкоджаючи
породженню злочинності.

У сучасній кримінології
існує кілька методологічних підходів до встановлення причинного комплексу злочинності.
Окремі вчені уявляють причинний комплекс різнорідним і тому вважають, що його потрібно
поділити на ієрархічні рівні:

• причини
  злочинності взагалі;
• причини
  окремих категорій злочинів;
• причини
  окремого злочину.

Дехто вважає, що природа
злочинів однорідна і тому недоцільно поділяти фактори на такі, що впливають на одиничну
протиправну поведінку, і такі, що формують злочинність як множину актів протиправної
поведінки. Оскільки причини досліджуваного процесу є одними й тими ж, розбіжності
полягають в інтенсивності їх впливу та ступені залежності поведінки людей від цих
факторів.

Так, висловлюючи свою
думку щодо класифікації криміногенних факторів залежно від їх рівня, А. Зелінський
зазначає, що ця класифікація позбавлена логіки, оскільки не можна зараховувати до
одного класифікаційного ряду поняття, що різняться за обсягом. Він піддає також
критиці пропонований окремими вченими розподіл причин злочинності на корінні (класові
суперечності) і некорінні (усі інші). Свою думку він обґрунтовує тим, що можна й
необхідно чітко розрізняти причину і умову: причина породжує, а умова забезпечує
генетичний зв’язок. Але явище, що породило наслідок, завжди є корінним й іншим воно
бути не може.

2. Класифікація причин та умов політичної злочинності

У кримінологічній літературі
класифікація причин й умов злочинності
здійснюється за декількома критеріями:

• за
  природою;
• за
  рівнем функціонування;
• за
  змістом і способом дії;
• за
  джерелами.

За природою причини й умови поділяються на:

• об’єктивні
• суб’єктивні

Об’єктивні фактори існують незалежно від волі людини. До них належать: стан
екології, економіки, соціальний лад, спадковість, клімат та ін. Що стосується
злочинності загалом, як об’єктивні її причини постають конкретні суперечності
су­спільного буття, економічних і соціальних відносин людей. Об’єктивні умови —
це недоліки організаційного й технічного порядку, що підтримують, пожвавлюють
дію суб’єктивних і об’єктивних причин злочинності.

Суб’єктивні фактори охоплюють все особистісне , що залежить від волі людини:
свідомість, звички, нахили, ціннісні орієнтири, мораль, право, політичні
погляди, традиції та ін. А. Зелінський вважає, що до суб’єктивної детермінанти
поведінки обов’язково належать також не свідомі елементи психіки людини, її
психічне здоров’я, а спадкові особливості. До суб’єктивних причин від­носяться
елементи соціальної психології, що суперечать моралі та проявляються у
викривлених потребах, інтересах, установках, меті, які призводять до скоєння
злочинів. Суб’єктивні умови — це демографічні та соціально-психологічні
особливості населення.

За рівнем функціонування
виділяють причини й умови:

— загальні для всієї злочинності;

— особливі для різних видів злочинів (за їх кримінально-правовою
характеристикою, за колом осіб, що їх скоїли та ін.);

— поодинокі для певних злочинів.

За змістом і способом дії:

— загальні причини й умови ті, що впливають на всю
злочинність, тобто стосуються всіх процедур у злочинності: зрос­тання,
скорочення, структурних змін тощо. Вони можуть бути:

— економічними;

— ідеологічними;

— організаційними;

— правовими тощо;

— особливі криміногенні обставини:

— причини та умови
конкретних видів злочинів за об’єктом зазіхання можуть об’єднуватись
у великі групи — причини й умови корисливих,
насильницьких, посадових злочинів тощо;

— причини та умови умисних і необережних злочинів;

— причини й умови первинної та рецидивної злочинності;

— причини й умови злочинності неповнолітніх, що мають специфічний
характер, беручи до уваги психофізіологічні особ­ливості цієї категорії
злочинців тощо;

— причини й умови конкретних поодиноких злочинних дій різноманітні.
Лише частина з них може розглядатись як типові й такі, що підлягають певній
систематизації. Незважаючи на це, хоч і умовно, вони можуть бути розмежовані на
декілька груп:

— причини й умови, пов’язані з матеріальним станом і умова­ ми
життя осіб, які скоїли злочин;

— пов’язані з моральним формуванням особи, з особливо­стями
соматичного та психічного стану;

— причини й умови, що
випливають з певної життєвої ситуації та поведінки потерпілого.

За джерелами причини
й умови бувають:

— внутрішні — суперечності, що притаманні певному суспільству,

— зовнішні — негативнийвплив з боку інших.