Стан української культури у 18 ст.

Стан української культури у 18 ст.

Розвиток культури у 18 ст. відбувався за досить складних умов. Прагнення встановити контроль над культурним життям українців – характерна риса колоністської політики держав, що володіли  землями України. З 20-х рр. 18 ст. впроваджувався суворий закон Синоду над Київською та Чернігівськими друкарнями. Заборонялося друкувати українською мовою. Попри несприятливі умови розвитку освіта залишалася на доволі високому рівні. Кількість початкових шкіл зростала. До першої половини 18 ст. на землях Лівобережжя діяли  колегіуми. Вищим навчальним закладом та головним осередком науки і мистецтва залишалася Києво-Могилянська акдемія. Протягом І половини 18 ст. розвивався театр – шкільний і мандрівний. Найвидатнішим явищем історичної літератури стали козацькі літописи (Самовидця, Самійла Величка, Грабянки).

У ІІ половині 18 ст. книгодрукування було важливою частиною культури. Навколо друкарень гуртувалися кращі фахівці, які займалися наукою та культурою. Однією з найбільших була друкарня Києво-Печерська лавра. На західноукраїнських землях найбільшою була Львівська друкарня. Особливістю літератури ІІ пол. 18 ст. був відхід у минуле полемічної і проповідницької літератури, шкільної драми. Видатним явищем в літературному житті стала творчість Григорія Сковороди.

Серед природничих наук виділялася медицина. У 1773 р. у Львові була створена медична колегія для підготовки лікарів та аптекарів. Діяльність лікарів повязувалась з пошуками засобів та методів боротьби з поширеними у ті часи епідемічними захворюваннями.  У 1795 р. з’явився перший підручник з ботаніки. Високого професійного рівня досягло хорове мистецтво. Відомий Максим Березовський – автор 20-ти концертів для хору.

До середини 18 ст. в Україні досягла найвищого піднесення архітектура українського або козацького бароко. У виконаних у цьому стилі будівлях панували пишні багаті показні форми. Відомі майстри Степан Ковнір та Іван Григорович-Барський.