Предмет, структура і функції філософії
Предмет, структура і функції філософії
Предметом філософії є відношення „людини і світу”. Філософія являє собою форму раціонально обґрунтованого уявлення людини про світ і про себе, про їхній взаємозв’язок. Щоб з’ясувати специфіку предмета філософії необхідно з’ясувати під яким кутом зору об’єкт відбивається у свідомості. Предметом і об’єктом філософії є відношення „людина-світ”, то природно що на перший план виходить питання про природу і сутність світу і людини, про загальні граничні основи їхнього буття, про перші початки, а також про те, як цей світ улаштований, які взаємозв’язки існують у світі, а також між людиною і світом.
Особливості предмету: предмет – історично змінний, оскільки історично змінними постають самовиявлення і самоусвідомлення людини.
– епоха середньовіччя (бог-творець всього сущого, ціль життя люд. – служити богу);
– епоха відродження (відбув. сикуляризація, людина – творець всього сущого, людина сама обирає як їй жити).
Уся історія філософії фактично входить у окреслення її предмету. Філософія покликана тримати увесь час у полі уваги та актуальному стані всі основні виявлення людини як людини, але практично всі концепції та напрямки включали в себе і досліджували різні групи філософських проблем, які безпосередньо і складають частини і розділи філософського знання, що представляють структуру сучасної філософії.
Структура:
- онтологія (вчення про першооснову буття, сфери буття і категорії, основне питання: „Що таке світ ” „Як він влаштований ”)
- гносеологія (теорія пізнання яка досліджує закономірності процесу пізнання, основне питання – „Що означає пізнати ” „Що таке пізнання ”)
- антропологія (вчення про сутність людини, а також про співвідношення в людині природи та культури, основне питання „Хто така людина”, „Яке місце займає людина ”)
- аксіологія (вчення про цінності, яке досліджує закономірності побудови сфери цінності, осн. питання „У чому цінність і сенс життя ”)
- соціальна філософія (вчення про сутність суспільства і його структуру в цілому, у найбільш загальних законах його розвитку, осн. питання „Що є суспільство ”)
- етика (вивчає морально-цінне відношення до світу , осн. питання „В чому сутність добра і зла ”)
- естетика (наука про красу, „В чому суть краси і гармонії ”)
- логіка (наука про мислення, вивчає форми, закони та норми правильного мислення, осн. питання „ Яка природа людського мислення ”)
- історія філософії (вивчення істор. Досягнень філософської думки від античності до сьогодення , осн. питання „ Як розвивається філософська думка ”).
Функції філософії:
- світоглядна (фі-я бере участь у формуванні світогляду з теорем. та понятійним поясненням світу)
- методологічна (сукупність найбільш загал. ідей та принципів що застосов. у вирішенні конкретних та практичних завдань)
- гносеологічна (розроблення оцінювання припущень пізнавального процесу)
- прогностична (формуються гіпотези про загал. тенденції ро-тку буття і свідомості, людини, суспільства)
- критична (у процесі суспільного ро-тку люди відмовляються від застарілих поглядів та уявлень, стереотипів, цінностей, хибних світогляд. настанов)
- аксіологічна (виявляється у допомозі людині визначити цінності і самоцінності життя, моральні принципи, гуман. ідеали. Це особливо важливо в умовах загострення глобальних проблем сучасності)
- гуманістична (полягає в адаптації та життєстверджувальній ролі філософії для кожної людини у сприянні формування гуманістичних цінностей та ідеалів).