4. Військово-стратегічні підходи
Військово-стратегічні підходи як одне з науково-теоретичних джерел геополітики
Деякі дослідники зараховують до джерел геополітики військово-стратегічні теорії.
Визнаними авторами таких теорій вважаються Макіавеллі, Клаузевіц, Мольтке та ін.
Так, у роботах М. Макіавеллі висловлені судження про розширення кордонів і приєднання нових земель мирним і воєнним шляхом на підставі попередньої порівняльної оцінки реальної могутності держав, про збереження панування над знову придбаними територіями за допомогою створення колоній, переносу туди столиць і їх ізоляції від впливу сусідніх країн, про створення регіональних воєнно-стратегічних альянсів.
Але найбільш сильний вплив на розробку і поглиблення цих теорій надав американський військово-морський теоретик, історик Альфред Мехен.
У 1890 р. була надрукована його праця “Вплив морської могутності на історію” в якій, Мехен стверджував, що “володіння морем або контроль над ним і користування ним є тепер і завжди були великими факторами в історії світу”.
На території світового простору Мехен виділив особливу сферу між 30-ю і 40-ю паралелями – “зону конфлікту“, в якій, на його думку, неминуче і незалежно від волі конкретних політиків стикаються інтереси “морської імперії“, що контролює океанські простори, і “сухопутної держави“, що спирається на континентальне ядро Євразії (Англії та Росії того часу). Морська імперія, щоб вижити, повинна відкинути континентальну державу якомога далі в глиб Євразії; імперії важливо завоювати прибережну територію, поставити під контроль “прибережні нації, для чого потрібно оточити противника кільцем військово-морських баз”.
Таким чином, військово-стратегічні теорії внесли в геополітику ідею ключових пунктів і зон, що дозволяють контролювати значні ділянки простору. Спершу ці поняття застосовувалися переважно у військово-морській галузі, потім поширилися в різних сферах людської діяльності, аж до економіки і культури, а зараз, у зв’язку з бурхливим розвитком космічних технологій в галузі оборони, зв’язку, комунікацій і створенням так званого “глобального суспільства”, знаходять якісно нового значення.