8. Потсдамська епоха та глобалізація політики

Потсдамська епоха та глобалізація політики

Потсдамська епоха починається в 1945 р. з підписання Потсдамської системи договорів, що зафіксувала новий баланс сил, що виник в Європі після перемоги над Німеччиною і її союзниками. Ця система визначила нові кордони, розстановку нових геополітичних сил. По суті в Потсдамі було констатовано, що світ з багатополюсного став біполярним: СРСР і його союзники, що представляють континентальну силу, і США та їх союзники, що представляють в більшості морську силу.

Протиборство цих полюсів і визначило зміст потсдамскої геополітичної епохи. Її характерною рисою було те, що протистояння двох потужних блоків йшло на межі балансування між холодною та ядерною війнами. Удосконалення авіації, поява ракетної техніки, космічного, лазерного та інших видів зброї докорінно змінили роль повітряного та космічного простору! На планеті не залишилося недосяжних точок Землі.

Для Потсдамської епохи характерна надзвичайна ідеологізованість міжнародних відносин, а також постійна загроза початку прямого військового протистояння між СРСР і США.

Розподіл світу на сферу впливу двох наддержав як в Європі так і на периферії, виникнення “поділених” країн (Німеччина, Корея, В’єтнам, Китай) та становлення військово-політичних блоків під проводом СРСР та США призвело до глобалізації та поглибленої геополітичної структуризації системного протистояння та конфронтації.

Глобалізація – процес всесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції та уніфікації. Основним наслідком цього є світовий поділ праці, міграція капіталу в масштабах всієї планети людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення і злиття культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. У результаті глобалізації світ стає більш пов’язаним і більш залежним від усіх його суб’єктів. Відбувається як збільшення кількості спільних для груп держав проблем, так і розширення числа і типів інтегруючихся суб’єктів.

Глобальна політика сьогодні орієнтується не тільки на традиційні географічні інтереси, але і на безліч різноманітних економічних, соціальних, екологічних та інших проблем. Тому компоненти державного суверенітету – внутрішня влада, контроль за кордонами, політична автономія, невтручання – стикаються з безпрецедентними викликами. Зміни зачіпають всі складові концепції державного і національного суверенітету. Особливо сильно відчувають втручання у свої внутрішні справи слабкі держави, однак і відносно сильні держави повністю не можуть захистити свій суверенітет. У той час, коли багато держав Європи, відмовилися від багатьох елементів суверенітету, такі держави як США, Китай, Японія не відмовляються від внутрішньої автономії. Мається на увазі той факт, що під впливом глобалізації на національну державу, воно втрачає частину свого суверенітету, але при цьому зберігає державну автономію – здатність незалежно формулювати свої політичні цілі і досягати.