11. «Світо-системи» та «світо-економіки»

«Світо-системи» та «світо-економіки» в концепціях (У. Валерстайна, С. Коена)

Світ-системний підхід (також світ-системний аналіз та світ-системна перспектива) — міждисциплінарний погляд на розвиток світової історії та світової економіки як на взаємодію центрів та периферії у відокремлених один від іншого світах-економіках.

Світ-системний підхід розглядає світ не як суму країн, що паралельно розвиваються, а як єдину систему, де є світові “верхи” і світові “низи”, держави-експлуататори і держави-експлуатовані, які отримали назви відповідно “ядро” і “перефирія”.

Найбільш розповсюджена версія світ-системного аналізу розроблена американським політологом І. Валлерстайном. У роботі «Аналіз світових систем» він зазначив, що найближчі 25-50 років світ еволюціонує до нового світового порядку. Сама ж світ-система визначається як утворення з єдиним розподілом праці та множинністю культурних систем. Зародилася сучасна світ-система в період переходу людства до індустріального суспільства.

Світ-система з єдиною політичною системою називається світ-імперією й характеризується економічною, політичною саморегулятивністю.

Найбільш стійкі у свій час світ-імперії – Китай, Рим, Єгипет. Але самі по собі світи-імперії І. Валлерстайн не розглядає. Світ-система без єдиної політичної системи є світ-економікою. Така світ-система включає множину політичних і культурних систем, які не є економічно саморегулятивними, а навпаки, взаємозалежними у сфері економічних відносин.

І. Валлерстайн стверджував, що в сучасному світі існує лише одна світ-система. Єдиний поділ праці у світ-системі означає, що різні регіони залежать від економічного обміну з іншими регіонами для постійного й плавного забезпечення потреб цих регіонів, – тільки світ-система, на відміну від її частин, є самодостатньою в сенсі стабільного забезпечення власних потреб. Це означає, що світ-система справді має властивості, які не зводяться до властивостей її складових і не виводяться з них, а отже, є цілісною. Таким чином, за критерієм існування єдиного (у наведеному значенні) поділу праці сучасна світова сукупність суспільств утворює єдину світ-систему.

С. Коен ввів в геополітику нові, більш складні геополітичні структури світу і уявлення про багатополюсний світ і динаміку ієрархії центрів політичної сили.

Було виділено три рівня геополітичної організації світу:

– Геостратегічна область (у світі їх дві – Торговий приморський і Євразійський континентальний світ);

– Геополітичний регіон (їх п’ять в Торговій приморській області – Приморська Європа і Магриб, Африка на південь від Сахари, Північна Америка і Карибський басейн, Південна Америка, Острівна Азія і Океанія і два в Євразійському континентальному світі – Хартленд та Східна Європа, Східна Азія);

– Нація-держава.

У модель С. Коена входить і так звана світова «периферійна зона», що включає Африку і Латинську Америку. Близький Схід, Африка на південь від Сахари і Південно-Східна Азія входять в «зони розлому» – конфліктні райони геополітичної нестабільності, де протистоять один одному представники різних геостратегічних областей, що виражається в гострих міждержавних та етнічних конфліктах.

Крім того, в якості «транзитних держав» («держав-воріт») виступають території, через які здійснюється взаємодія держав, що відносяться до різних геостратегічним областей і регіонів. Приклади транзитних держав: країни Балтії, Словенія, Еритрея, Каталонія, Країна Басків, Пенджаб, Квебек та ін.

Поняття «простір», «кордон», «центр-периферійні відносини» та їх геокультурна інтерпретація

Геокультурний простір – це «структурний компонент географічного простору, сфера і продукт людської діяльності, що представляє собою сукупність взаємодіючих геокультурних систем, що складаються з геокультурних спільнот людей різного порядку і елементів антропогенного (штучного) походження»

Геополітичний простір — середовище, що справляє вплив на формування відносин між державами в контексті фунда­ментального дуалізму світу.

Державний кордон — це уявна (іноді реальна) лінія на поверхні землі (суходолі та акваторії) та уявна вертикальна площина, що проходить через неї в повітряному просторі і надрах. Вона визначає межі держави і відділяє одну територію держави від іншої або від відкритих морів.