30. Ж. Тіріар як представник європейських «нових правих»

Ж. Тіріар як представник європейських «нових правих» та його «континенталістська» концепція націонал-коммунотаризму як велико-європейського націонал-більшовизму

Одним з найактивніших «нових правих» був бельгієць Жан Тіріар (1922-1992). Ще на початку 1960-х років він оприлюднив проект «юної Європи» – «Європа до Владивостока», що означало створення Великого економічного простору, протипоставленого США, атлантизму і мондіалізму. У будівництві «Європейської імперії», яка б об’єднувала незалежні етнічні групи, він бачив порятунок від мондіалізму США. Він оголошував СРСР спадкоємцем Третього рейху, якому нічого не залишається, як, рухаючись зі сходу на захід, виконати те, що Третій рейх не зумів виконати, рухаючись із заходу на схід.

Тіріар вважав геополітику головною політологічною дисципліною, без якої неможливо будувати раціональну та далекоглядну політичну і державну стратегію. Він вважав себе “європейським націонал-більшовиком” і будівельником “Європейської Імперії”. Саме його ідеї передбачили більш розвинені і витончені проекти “нових правих”.

Жан Тіріар будував свою політичну теорію на принципі “автаркії великих просторів“. Ця теорія стверджувала, що повноціний стратегічний та економічний розвиток держави можливий тільки в тому випадку, якщо вона володіє достатнім геополітичним масштабом і великими територіальними можливостями. Тіріар застосував цей принцип до актуальної ситуації і прийшов до висновку, що світове значення держав Європи буде остаточно втрачено, якщо вони не об’єднаються в єдину Імперію, яка буде протистояти США. При цьому Тіріар вважав, що така “Імперія” повинна бути не “федерально” і “регіонально орієнтована”, але гранично уніфікована, централістська. Це має стати потужною єдиною континентальною Державою-Нацією.

Наприкінці 70-х років погляди Тіріара зазнали деякої зміни. Аналіз геополітичної ситуації привів його до висновку, що масштаб Європи вже не достатній для того, щоб звільнитися від американської таласократії. Отже, головною умовою “європейського визволення” є об’єднання Європи з СРСР. Від геополітичної схеми, що включає три основні зони, Захід, Європа, Росія (СРСР), він перейшов до схеми тільки з двома складовими Захід і євразійський континент. При цьому Тіріар прийшов до радикального висновку про те, що для Європи краще вибрати радянський соціалізм, ніж англосаксонський капіталізм.

Так з’явився проект “Євро-радянської Імперії від Владивостока до Дубліна“. У ньому майже пророчо описані причини, які повинні привести СРСР до краху, якщо він не зробить в самий найближчий час активних геополітичних кроків у Європі та на Півдні. Тіріар вважав, що ідеї Хаусхофера щодо “континентального блоку Берлін-Москва-Токіо” актуальні і до цих пір. Важливо, що ці тези Тіріар виклав за 15 років до розпаду СРСР, абсолютно точно передбачивши його логіку і причини. Тіріар робив спроби довести свої погляди до радянських керівників. Але це йому зробити не вдалося.