33. Концептуальні особливості проекту «Європа від Владивостоку до Дубліна»
Зміст сторінки:
Концептуальні особливості проекту «Європа від Владивостоку до Дубліна»
Одним з найактивніших «нових правих» був бельгієць Жан Тіріар (1922-1992). Ще на початку 1960-х років він оприлюднив проект «юної Європи» – «Європа до Владивостока», що означало створення Великого економічного простору, протипоставленого США, атлантизму і мондіалізму. У будівництві «Європейської імперії», яка б об’єднувала незалежні етнічні групи, він бачив порятунок від мондіалізму США. Він оголошував СРСР спадкоємцем Третього рейху, якому нічого не залишається, як, рухаючись зі сходу на захід, виконати те, що Третій рейх не зумів виконати, рухаючись із заходу на схід.
Наприкінці 70-х років Тіріар дійшов до висновку, що масштаб Європи вже не достатній для того, щоб звільнитися від американської таласократії. Тому, головною умовою “європейського визволення” було об’єднання Європи з СРСР. Від геополітичної схеми, що включає три основні зони, Захід, Європа, Росія (СРСР), він перейшов до схеми тільки з двома складовими Захід і євразійський континент. При цьому Тіріар прийшов до радикального висновку про те, що для Європи краще вибрати радянський соціалізм, ніж англосаксонський капіталізм.
Так з’явився проект “Євро-радянської Імперії від Владивостока до Дубліна“. У ньому майже пророчо описані причини, які повинні привести СРСР до краху, якщо він не зробить в самий найближчий час активних геополітичних кроків у Європі та на Півдні. Тіріар вважав, що ідеї Хаусхофера щодо “континентального блоку Берлін-Москва-Токіо” актуальні і до цих пір. Важливо, що ці тези Тіріар виклав за 15 років до розпаду СРСР, абсолютно точно передбачивши його логіку і причини. Тіріар робив спроби довести свої погляди до радянських керівників. Але це йому зробити не вдалося.
Шарль де Голль та його уявлення щодо «Європи від Атлантики до Уралу»
Найбільший розвиток європейська геополітична думка отримала в 1960-х рр., коли президентом Франції з 1959 по 1968 р. був генерал Шарль де Голль – “континенталіст” за переконаннями. Він зробив ряд енергійних антиатлантистських кроків: Франція вийшла з НАТО, де абсолютно домінували США, і виробила власну геополітичну лінію, що включала “оборону за всіма азимутами”; зміцнювалися зв’язки з СРСР, посилювалося франко-німецьке співробітництво, а в перспективі планувалося створити “Європу від Атлантики до Уралу “. Ця Європа бачилася де Голлю як цілком суверенне стратегічно континентальне утворення, тобто з’явилася концепція “європейського континенталізму”.