Створення та діяльність Галицького крайового сейму
Створення та діяльність Галицького крайового сейму
У 1861 р. австрійський імператор Франц-Йосиф І, щоб зміцнити своє панування в Галичині і дещо замаскувати порушення соціально-політичних прав українців, створив тут крайовий сейм, який діяв аж до розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 р.
Виборчий закон до Галицького крайового сейму відображав інтереси заможних верств. До складу сейму автоматично, за посадою, входили так звані вірилісти — митрополити, єпископи та ректори Краківського і Львівського університетів. Виборче право не було загальним і рівним.
Усі виборці у Галичині розподілялися на чотири курії, кожна з яких окремо обирала депутатів до складу сейму строком на 6 років. Наприкінці свого існування Галицький сейм налічував 161 члена і складався з 12 вірилістів та 149 депутатів, обраних у куріях: великої власності — 44, торгових і промислових палат — 3, міській — 28 і сільських громад — 74. У національному відношенні депутати Галицького сейму були переважно поляками. Так, у 1910 р. тут було тільки 13% українських депутатів (21чоловік)
Питання компетенції і порядку роботи Галицького сейму нормували крайовий статут 1861 р. і регламент 1865 p., які пізніше частково змінювалися. Вся діяльність сейму була підпорядкована центральній владі, він був частиною колоніального апарату Австро-Угорської монархії.
Головним у законодавчій діяльності сейму були дрібні господарські справи. Крім того, ст. 19 крайового статуту надавала сеймові право законодавчої ініціативи у всіх питаннях, пов’язаних з потребами краю. Проте сейм фактично не користувався наданим йому правом. Крім законодавства, сейм формально здійснював контроль над діяльністю намісника. Однак межі і можливості цього контролю були дуже обмежені. Бюджетні права Галицького сейму, що перебував у повній фінансовій залежності від Віденського парламенту, були дуже мізерні і зводилися до накладення додатків до безпосередніх державних податків, що були майже єдиним джерелом прибутків, якими розпоряджався сейм. У галузі місцевого самоврядування сейм здійснював найвищий нагляд за органами повітів, міст і сіл, рішення яких здебільшого вимагали затвердження сейму.
Права Галицького крайового сейму в економіко-господарських справах були обмежені вже самим крайовим статутом, за яким до відання сейму належало виконання різних загальнодержавних завдань господарського характеру за рахунок місцевого населення. До обов’язків сейму входило: побудова і підтримування місцевих доріг, будівництво приміщень для державних установ, будівництво і підтримування казарм, в’язниць тощо за рахунок крайового фонду.