Сталінська індустріалізація в Україні та її соціальні наслідки
Зміст сторінки:
Сталінська індустріалізація в Україні та її соціальні наслідки
У грудні 1925 р. відбувся XIV з’їзд ВКП(б), який проголосив курс на
індустріалізацію. (Індустріалізація – це система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення оборони країни). Наступний XV з’їзд, у 1927 р. визнав пріоритет державного
плану над ринком, що означало розгортання нової економічної політики і знищення
товарно-грошових відносин.
У 1929 р. –
проголошено курс на форсовану індустріалізацію. Цей рік Сталін назвав роком «великого
перелому» та «стрибком до соціалізму».
Завдання індустріалізації:
- здобуття техніко-економічної
незалежності СРСР; - перетворення аграрної країни на могутню
індустріальну державу; - зміцнення
оборонного потенціалу країни; - підвищення
технічної бази сільського господарства.
Перша п’ятирічка становила
суму річних планів, які постійно відправлялись у бік збільшення. Для України
встановлювалися напружені темпи зростання важкого машинобудування, хімічної промисловості,
виробництва електроенергії. Фактично закріплювалась дореволюційна структура
господарства, розрахована не на впровадження нових технологій, а на
використання енергетичних і сировинних ресурсів.
Результати перших п’ятирічок
Перша п’ятирічка (1928-1932 рр.) |
|
Друга п’ятирічка (1933-1938 рр.) |
|
Таким чином, позитивним підсумком індустріалізації в Україні стало зростання кількості підприємств важкої
промисловості, будівництво нових шахт, електростанцій і в підсумку перетворення
України в індустріально-аграрну країну, яка за рівнем деяких галузей промисловості
випередила деякі європейські держави.
Серед негативних наслідків можна виділити, зокрема підрив розвитку сільського господарства,
легкої і харчової промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення
продуктивних сил; ігнорування економічних механізмів розвитку економіки;
зниження життєвого рівня населення.