Голодомор 1932-1933 рр.

Голодомор 1932-1933 рр.

Голод 1932-1933 рр. був одним із найжорстокіших злочинів сталінського режиму
проти українського народу. Головною причиною голоду стало насильницьке
вилучення хліба у селян. До цього також доєдналися ще й такі
національно-політичні та соціально-економічні чинники:

• необхідність знищення
  українського селянства як свідомої національної верстви, яка загрожувала імперським
  інтересам Москви;
• завищений план
  хлібозаготівель для України 1932 р.;
• надмірний хлібний
  експорт;
• прискорена
  насильницька колективізація;
• конфіскація
  владою продовольчих запасів;
• економічні
  прорахунки, спроба вести соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними
  методами.

7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР приймають
постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і
зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома в народі як «Закон про
5 колосків». Згідно з цим законом за крадіжку колгоспної чи соціалістичної
власності передбачався розстріл або позбавлення волі строком не менше 10 років
з конфіскацією майна.

Незважаючи на
жорстокість по відношенню до населення, виконати план хлібозаготівлі у 1932 р.
не вдалося. З метою «виправлення» ситуації в Україну направляється надзвичайна
хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.
Основною метою надзвичайної комісії було вилучення хліба в селян за будь-якою
ціною (обшуки, натуральні штрафи, реквізиція насінного, продовольчого й
фуражного фондів колгоспів, блокади сіл-боржників тощо.) Хлібозаготівельна
кампанія перетворилася на цілеспрямоване фізичне винищення українського
селянства.

Точну цифру
людських втрат від голодомору 1932-1933 рр. встановити неможливо. Дослідники
називають цифри від 3,5 до 12 млн. чол.

Таким чином
колгоспний лад став однією з основ командної економіки і тоталітарного режиму.