Іван Мазепа в боротьбі за українську державність

Іван
Мазепа в боротьбі за українську державність

Вирішальний
етап у стосунках з Москвою настав під час гетьману­вання Івана Мазепи. 25 липня
1687 р. на річці Коломак у поході козаки обрали гетьманом Івана Степановича
Мазепу (1639-1709), позбавив­ши гетьманства І. Самойловича. І. Мазепа
укладає політико-правовий документ – договір з московським урядом «Коломацькі
статті», який визначав:

1. 30-тисячний реєстр козацького війська.

2. Збереження
прав і привілеїв козаків.

3. Але московські воєводи залишались у Києві, Чер­нігові,
Переяславі, Ніжині, Острі

Іван Мазепа
– найвидатніший гетьман України, тонкий політик. Він гетьманував 21 рік, з 1687
до і 708 р., і намагався перетворити потенцій­но катастрофічну для себе
ситуацію на особистий тріумф. Мазепа був одним із найбагатших феодалів Європи.
Мав близько 20 тис. маєтків.

Основні
політико-правові напрями діяльності
гетьмана І. Мазепи:

1. Значну частину своїх особистих прибутків скеровує на розвиток релігії та культурних установ
України.

2. Ревносний покровитель
православ’я.

3. По всій Гетьманщині побудував цілу низку чудових церков
(Мазепинське, або козацьке, бароко).

4. За гетьманування Мазепи
Києво-Могилянська академія, завдяки його підтримці, досягла свого піку в
будівництві нових корпусів і збільшенні кількості студентів до 2 тисяч.

5.
Заснував багато шкіл і друкарень, щоб «українська молодь могла в повну міру
своїх можливостей користуватися благами освіти».

6. Захищав як власні, так і
загальноукраїнські інтереси, зберігаючи водночас добрі стосунки з Москвою.

7.
Коли в 1689 р. на трон зійшов Петро І, гетьман засто­сував свої риси політика,
щоб схилити царя на свою сторону.

8. Давав увесь час поради молодому царю, активно допомагав в походах на тур­ків, татар. У 1696 р. доклав чимало зусиль для здобуття
Азова (ключ в Азовське море).

9.
Домігся дружби з Петром І. Козаки цій дружбі дали таку оцінку: «цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі».
Російські урядники заявляли, що «ніколи ще не було гетьмана кориснішого і ви­гіднішого
для царя, як Іван Степанович Мазепа».

10. Приєднує Право­бережжя до
Лівобережжя, об’єднує обидві частини України в одну.

На початку XVIII ст. у взаємовигідних стосунках між царем і Ма­зепою
з’являється напруженість. У 1700 р. вибухнула велика Північна війна, під час
якої Петро І перед українцями висунув нечувані раніше вимоги:

1. Козаки вперше
повинні були воювати виключно за інтер­еси царя.

2. Замість того, щоб захищати
свою землю від безпосередніх ворогів – поляків, татар, турків, українці були
тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві.

3. Втрати
козаків ся­гали 50,60 і навіть 70% їх складу.

4. На чолі козацьких полків Петро
І поставив російських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав.

5.
Козацькі полки почали використовувати як «гарматне м’ясо».

6. Усе це разом
викликало занепокоєння як у козацьких військах, так і на їхній рідній землі
серед селян і міщан.

7. Російські війська в Укра­їні на війну не ходили, а
чинили свавілля. «Звідусіль, – писав цареві Мазепа, – я отримую скарги на
свавілля російських військ».

8. Гетьман Мазепа відчував постійну загрозу. Коли
до Мазепи дійшли чутки про намір Петра І замінити його чужоземним генералом чи
російським вельможею, це дало поштовх для пошуку іншого покровителя.

9. Коли
польський союзник Карла XII, Станіслав Лещинський, став погрожувати нападом на
Україну, Мазепа звернувся за допомогою Петра І. Той відпо­вів: «боронися, як
знаєш». Це була для Мазепи остання крапля. Петро І порушив зобов’язання
обороняти Україну від поляків, що було основою угоди 1654 р.

10. Український
гетьман І. Мазепа перестав вважати себе зобов’язаним зберігати вірність цареві.

Коли 28 жовтня 1708 р. Карл XII ішов на Москву, Мазепа, в надії запобігти
спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішли 5 тис. козаків і
провідних членів старшини. Інші козаки про цей намір не знали, оскільки все це
робилося таємно. У підписаному пакті І. Мазепи і Карла XII було заявлено: «За
надання військової допомоги та провізії Карл XII обіцяв захищати Україну й
утримуватися від під­писання миру з Петром І аж до повного звільнення України
від влади Москви та відновлення її давніх прав».

За наказом Петра 12 листопада 1708 р. російські війська під коман­дуванням
князя Олександра Меншикова вирізали 6 тисяч жінок, дітей, чоловіків
гетьманської столиці Батурин, а місто зруйнували і спалили.

– Івана
Скоропадського. В знак про­тесту за те, що робив Петро І, у березні 1709 р.
запорозькі козаки на чолі з кошовим отаманом К. Гордієнком переходять на
сторону Мазепи.

14 травня
1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно діючий наказ
страчувати на місці кожного пійманого запо­рожця. Нарешті, 28 червня 1709 р.
відбулася Полтавська битва. Переміг Петро І. Українці втратили останній шанс
відокремитися від Росії. Пе­тро І вважав англійське поневолення Ірландії
придатною моделлю для здійснення своїх намірів щодо України. Біля м. Бендери,
що належало Туреччині, 21 вересня 1709 р., вбитий горем 70-річний Мазепа помер.

В особистій
трагедії Мазепи, якому не судилося здійснити свій за­дум – визволити Україну
з-під царського гніту – і який мусив утікати з рідного краю, відбилася трагедія
українського народу. Для російських царів та офіційної ідеології І. Мазепа став
уособленням сепаратизму і зрадництва. Водночас вітчизняні і більшість
закордонних дослідни­ків високо оцінили дії Мазепи, його намагання звільнити
Україну від колоніального російського ставлення. Його ім’я сьогодні займає
гідне місце серед імен борців-патріотів таких як Іван Виговський, Петро
Дорошенко, Пилип Орлик, Плело Полуботок, Данило Апостол та ще багато гетьманів
і старшин, а не серед тих, хто допомагав знищувати свій край, народ і його
майбутнє.

Після
Полтавської битви нас гали тяжкі дні і роки для українців, захоплених у боях
козаків. Цар Петро І видав постійнодіючий указ. Шведський історик Нордберг,
очевидець, із жахом про те згадував: «Людям ламали кістки рук і ніг,
розтягували на колесах тіла, сажали на кіл, вирізали всіх, навіть маленьких
дітей і старих людей». Петро І хотів силою знищити саму думку українського
народу про незалежність. Але слова, які проголосив Іван Мазепа, Вольтер доніс
усій Європі: «Україна завжди прагнула бути вільною».