Види допомог з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
Зміст сторінки:
Види допомог за загальнообов’язковим державним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням
Кошти загальнообов’язкового державного соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:
1) виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій
непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;
2) фінансування санаторно-курортного лікування та
оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;
3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на
місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;
4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів
Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.
Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету
Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для
роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:
1) для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату
праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян;
2) для найманих працівників — до сум оплати праці, які
включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають
оподаткуванню прибутковим податком з громадян;
3) для застрахованих осіб, які забезпечують себе роботою
самостійно — до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Страхові внески нараховуються в межах граничної суми
заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є
розрахунковою величиною при обчисленні допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.
Платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та
застраховані особи.
Страхувальники — юридичні та фізичні особи набувають
статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих
дирекціях відділень Фонду.
У разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи
страхувальник зобов’язаний провести повний розрахунок щодо сплати страхових
внесків до Фонду по день ліквідації (реорганізації) та звернутися за місцем
його реєстрації як платника страхових внесків для зняття з обліку.
Страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як
платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових
внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через
рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових
коштів.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків
страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника
страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму
донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та
пеню.
За порушення строку реєстрації страхувальника як платника
страхових внесків або несвоєчасність сплати страхових внесків на нього
накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових
внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальник повинен був
зареєструватися.
За неповну сплату страхових внесків на страхувальника
накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на
яку нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у
триразовому розмірі зазначеної суми.
За порушення порядку витрачання страхових коштів
накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових
внесків.
Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової
ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на
повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф
стягуються в дохід Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені
та фінансових санкцій, передбачених за вказані порушення, не застосовується.
Суми коштів, безпідставно стягнені із страхувальника,
підлягають поверненню у триденний строк з дня винесення рішення про
безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.
Право застосовування вказаних фінансових санкцій мають
керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.
За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та
соціальних послуг.
1) допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
(включаючи догляд за хворою дитиною);
2) допомога по вагітності та пологах;
3) допомога при народженні дитини;
4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку;
5) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів,
безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на
санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до
дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання
соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
Ця допомога надається застрахованій особі у формі
матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату
заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових
випадків:
1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або
травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
2) необхідності догляду за хворою дитиною;
3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
4) догляду за дитиною віком до трьох років або
дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка
доглядає за цією дитиною;
5) карантину, накладеного органами
санітарно-епідеміологічної служби;
6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно
до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного
підприємства;
8) санаторно-курортного лікування.
Умови надання допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним
випадком на виробництві, визначаються Законом України «Про розмір внесків на
деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування».
Застрахованим особам, які працюють на сезонних і
тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок
захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві,
надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.
У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок
захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під
час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога
надається за загальним правилом.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по
догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з
першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує
догляду, але не більш як за 14 календарних днів. В такому ж порядку надається
допомога особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по
догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного
лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її
перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною, незалежно від того на
постійній, сезонній чи тимчасовій роботі знаходиться застрахована особа.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по
догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14
років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3
календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена
сім’ї та побутових обставин, — не більш як за 7 календарних днів.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в разі
захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною
віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається
застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь
період захворювання в порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою
втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Допомога на догляд за хворою дитиною віком до 14 років,
на догляд за хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи,
яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або
дитиною-інвалідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа
перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій
відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи
викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби,
надається допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю з першого дня за
весь час відсутності на роботі з цієї причини.
У разі тимчасового переведення застрахованої особи
відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу, цій особі
надається допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю з першого дня за час
такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за
загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за
тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу
переведення.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в разі
здійснення протезування за медичними показаннями в стаціонарі
протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня
за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до
протезно-ортопедичного підприємства і назад.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в разі
здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо
тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування
та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
Застрахованій особі, яка направляється на
санаторно-курортне лікування після перенесених захворювань і травм
безпосередньо із стаціонару лікувального закладу за рахунок страхових коштів
Фонду, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю надається лише за час
проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Якщо таке лікування
здійснювалося за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога
у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю надається за весь період перебування в
санаторії з урахуванням часу на проїзд.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається
за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням
часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного
висновку про необхідність стороннього догляду за нею.
У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої
особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога
у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю надається за умови поновлення
застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним
органом.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю не надається:
Страхуванню у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які
працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в
установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому
числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших
представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні
посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших
органах.
Право на
матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України,
іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні,
якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість
якого надана Верховною Радою України.
Види
матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності
1. За
страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та
соціальних послуг:
1) допомога
по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
2) допомога
по вагітності та пологах;
3) допомога
на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від
нещасного випадку на виробництві);
4) оплата
лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після
перенесених захворювань і травм.
Допомога по
тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або
частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї
одного з таких страхових випадків:
1) тимчасової непрацездатності
внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на
виробництві;
2) необхідності догляду за
хворою дитиною;
3) необхідності догляду за
хворим членом сім’ї;
4) догляду за дитиною віком до
трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або
іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5) карантину, накладеного
органами санітарно-епідеміологічної служби;
6) тимчасового переведення
застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану
роботу;
7) протезування з поміщенням у
стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
8) перебування в
реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених
захворювань і травм.
Допомога по тимчасовій
непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою
особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди
своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції
хвороби;
3) за час перебування під арештом і за
час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування,
призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності
у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного,
наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої
особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці,
додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Розміри допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
Допомога по
тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового
стажу в таких розмірах:
1) 50
відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають
страховий стаж до трьох років;
2) 60
відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають
страховий стаж від трьох до п’яти років;
3) 70
відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають
страховий стаж від п’яти до восьми років;
4) 100
відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають
страховий стаж понад вісім років;
5) 100
відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам,
віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи; ветеранам війни; особам, віднесеним до жертв нацистських
переслідувань та ін.
Допомога по
вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі
матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за
період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Допомога по
вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки
у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних
днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше
дітей – 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій
осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по
вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки
(90 – до пологів та 90 – після пологів). Розмір зазначеної допомоги
обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі
незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Допомога по
вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину
протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про
народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70
календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90
календарних днів – для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Допомога по
вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків
середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.
Сума
допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна
перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з
якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір
мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Допомога на
поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також
членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
1) дружини
(чоловіка);
2) дітей,
братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо
вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків – за умови, що вони
не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх
професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання – до
23 років;
3) батька,
матері;
4) діда та
баби за прямою лінією спорідненості.
Не
вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї,
які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату,
пенсію тощо).
Допомога
надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним
особам, які здійснили поховання.
Допомога на
поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні,
надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування
України, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.