Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Закон України “Про збір та облік єдиного внеску
на загальнообов’язковедержавне соціальне страхування” визначає:

• платників єдиного внеску;
• порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;
• розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами
  загальнообов’язкового соціального страхування;
• порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням
  обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску визначені частиною першою статті 4
Закону.

База нарахування єдиного внеску визначена статтею 7 Закону.

• роботодавці;
• фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
• особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саменаукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
• особи,якіберутьдобровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Для платників – роботодавців, визначених пунктом 1 (крім абзацу
сьомого) частини першої статті 4 та платників – найманих працівників, визначених
пунктами 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону єдиний внесок нараховується
на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та
додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі
в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової
заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні
єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою
наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованою
в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців,
на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України 22.12.2010 №1170.

Розмір єдиного внеску встановлюється у відсотках та залежить
від класу професійного ризику виробництва, установленого для роботодавця за основним
видом його діяльності і становить від 36,76% до 49,7 %.

1) Для бюджетних установ (незалежно від визначеного їм класу
професійного ризику виробництва) розмір для нарахування єдиного внеску становить
36,3%.

2) Для роботодавців, які використовують працю найманих працівників
із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани,
бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які
виконують спеціальні роботи в польотах, єдиний внесок встановлюється
у розмірі 45,96 % визначеної бази нарахування для цих осіб.

3) Підприємства, установи, організації за працюючих інвалідів
сплачуватимуть єдиний внесок у розмірі 8,41 %.

4) Нарахування єдиного внеску для найманих працівників здійснюється у розмірі 3,6% сум нарахованої
заробітної плати за видами виплат.

Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які
виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності особам (у тому числі і інвалідам), єдиний внесок на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності,
що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності
нараховується за ставкою 33,2 %.

Для застрахованих осіб, які отримують допомогу по тимчасовій
непрацездатності, єдиний внесок із сум такої допомоги утримується
за ставкою 2 %.

Базою для нарахування єдиного внеску для платників роботодавців,
які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового
договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані
послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію
її як підприємця) є винагорода, що виплачується такій фізичній особі за виконання
робіт (надання послуг). Єдиний внесок на суми такої винагороди нараховується
роботодавцем у розмірі 34,7 %. З платників – фізичних осіб єдиний внесок утримується у розмірі 2,6% винагороди за цивільно-правовими договорами.

Фізичні особи – підприємці (крім тих, які обрали спрощену
систему оподаткування) та особи, які забезпечують себе роботою самостійно та отримують
дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими
працівниками чи підприємцями, сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7%
сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком
на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір
мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід
(прибуток).

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему
оподаткування, єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% на суми,
що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини
бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску
не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Починаючи з січня 2011 року єдиний внесок сплачується
на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в органах Держказначейства.

Суми єдиного внеску сплачуються платниками на різні рахунки
залежно від видів платежів (категорій платників, класів професійного ризику виробництва)
та розмірів єдиного внеску за якими він нараховується, оскільки по кожному виду
платежу (розміру) здійснюється його розподіл за видами загальнообов’язкового державного
соціального страхування.

Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, яким є календарний
місяць, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, під час кожної виплати заробітної плати
(доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок,
одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові
платежі).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена
платниками у визначені Законом строки, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням
пені та застосуванням штрафів.

За порушення норм законодавства про єдиний внесок до платників-порушників застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня):

За ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання
заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску – штраф у розмірі 10 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

За несплату (неперерахування)
або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску – штраф у розмірі
10% своєчасно не сплачених сум;

За донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або
платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску – штраф у розмірі 5% зазначеної
суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано
таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску;

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою
формою звітності, передбаченої цим Законом, – штраф у розмірі 10 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

За неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі
якої нараховується єдиний внесок, – штраф у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

За несплату, неповну
сплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на
які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), – штраф у розмірі
10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну
відповідальність за:

– порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати
єдиного внеску;

– неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою
формою звітності щодо єдиного внеску;

– подання недостовірний відомостей, що використовуються в
Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.