Характеристика страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Загальна характеристика загальнообов’язкового державного соціального
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Законодавство про страхування від нещасного випадку
складається із Основ законодавства України про загальнообов’язко­ве державне
соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодексу законів про працю
України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності» визначає правову основу, економічний механізм та організаційну
струк­туру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели
до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом
загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого
здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх
трудової діяльності.

Дія Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та професі­йного
захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на осіб, які
працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в
установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання
(далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою
самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності.

Нещасний випадок – обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. (ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»)

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше
було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про
відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на
виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними
трудових обов’язків, мають право на забезпечення із Фонду соціального
страхування від нещасного випадку.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

• проведення профілактичних заходів, спрямованих на
  усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним
  випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози
  здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;
• відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на
  вироб­ництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
• відшкодування матеріальної та моральної шкоди
  застрахованим і членам їх сімей.

Держава гарантує усім застрахованим громадянам
забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

• паритетність держави, представників застрахованих осіб
  та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
• своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
• обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб,
  які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах,
  передбачених законодавством про працю, а також добровіль­ність такого
  страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян —
  суб’єктів підприємницької діяльності;
• надання державних гарантій реалізації застрахованими
  громадянами своїх прав;
• обов’язковість сплати страхувальником страхових
  внесків;
• формування та витрачання страхових коштів на солідарній
  основі;
• диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і
  стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на
  кожному підприємстві;
• економічна заінтересованість суб’єктів страхування в
  поліпшенні умов і безпеки праці;
• цільове використання коштів страхування від нещасного
  випадку.

Суб’єкти та об’єкти страхування від нещасного випадку

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є:

• застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх
  сімей та інші особи, передбачені законодавством;
• страхувальники;
• страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої
здійснюється страхування.

Обов’язковому страхуванню у разі нещасного випадку та професійного
захворювання підлягають:

1. особи, які працюють на умовах трудового договору
   (контракту);
2. учні та студенти навчальних закладів, клінічні
   ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед
   або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у
   період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на
   підприємствах;
3. особи, які утримуються у виправних,
   лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності
   на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними
   договорами.

Страхуванню підлягає зародок та новонароджений.
Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного
захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася
інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим.
Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 16
років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй
подається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не
потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій
формі.

Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування
від нещасних випадків.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у
Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які
працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3) громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за
днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.

Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду
соціального страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох
місяців з дня подання заяви.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку,
видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке
є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках —
застраховані особи.

Роботодавцем вважається:

• власник підприємства або уповноважений ним орган та
  фізична особа, яка використовує найману працю;
• власник розташованого в Україні іноземного
  підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або
  представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено
  міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою
  України.

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків провадиться:

• страхувальників — юридичних осіб — у десятиденний строк
  після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької
  діяльності;
• страхувальників — фізичних осіб, які використовують
  найману працю, — у десятиденний строк після укладення трудового договору
  (контракту) з першим із найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом соціального страхування
від нещасних випадків.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного
підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та
організацій на загальнообов’язкове соціаль­не страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом
Міністрів України.

Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд
соціального страхування від нещасних випадків).

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд
соціального страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація,
що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є
юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм
найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням, що
знаходиться у місті Києві.

Управління Фондом соціального страхування від нещасних
випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками
застрахованих осіб і роботодавців.

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування
від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

До складу правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків включаються представники трьох сторін:

• держави;
• застрахованих осіб;
• роботодавців.

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів
України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються
(делегуються) об’єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус
всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) представників визначається кожним
об’єднанням самос­тійно.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних
випадків створюється на шестирічний строк.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від
нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального
страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством
порядку:

1) Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду,
заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті,
виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

• допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до
  відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
• одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної
  працездатності або смерті потерпілого;
• щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної
  втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку
  потерпілого;
• пенсію у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного
  випадку на виробництві або професійного захворювання;
• пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер
  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання
• грошову суму за моральну шкоду за наявності факту
  заподіяння цієї шкоди потерпілому;
• допомогу дитині.

2) Організувати поховання померлого, відшкодувати
вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

3) Сприяти створенню умов для своєчасного надання
кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання
нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої
діагностики професійного захворю­вання.

4) Організувати цілеспрямоване та ефективне лікування
потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на
договірній основі в інших лікувально-профілак­тичних закладах з метою
якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого.

5) Забезпечити потерпілому разом із відповідними службами
охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної,
раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

• обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями
  загальної практики;
• догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому
  лікувально-профілактичному закладі;
• акушерський та інший догляд удома або в лікарні під
  час вагітності та пологів;
• утримання в лікарні, реабілітаційному закладі,
  санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;
• забезпечення необхідними лікарськими засобами,
  протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами,
  спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з
  дорогоцінних металів).

6) Вжити всіх необхідних заходів для підтримання,
підвищення та відновлення працездатності потерпілого.

7) Забезпечити згідно з медичним висновком домашній
догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або
компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який
проживає в гуртожитку, ізольованого житла.

8) Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної
комісії (далі — ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК)
проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних
закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо
внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може
виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю.

9) Організовувати робочі місця для інвалідів самостійно
або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з
іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсувати при
цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої
продукції, за рахунок Фонду.

10) У разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову
грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок
або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь — за
рахунок Фонду.

11) Сплачувати за потерпілого внески на медичне та
пенсійне страхування.

12) Організовувати залучення інвалідів до участі у
громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат надаються
застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від
того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді
соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних
випадків здійснюється за рахунок:

• внесків роботодавців: для підприємств — з віднесенням
  на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з
  асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
• капіталізованих платежів, що надійшли у випадках
  ліквідації страхувальників;
• прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду
  на депозитних рахунках;
• коштів, одержаних від стягнення відповідно до
  законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників,
  винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;
• добровільних внесків та інших надходжень, отримання
  яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від
нещасного випадку.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не
включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за
їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду
соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених
Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету
України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування

Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя
застрахованого, його здоров’я та працездатність.