Закони України та підзаконні нормативно-правові акти в галузі соціального забезпечення
Закони України та підзаконні нормативно-правові акти в галузі соціального
забезпечення
За час самостійності України Верховною Радою України було
прийнято низку законів, спрямованих на регулювання соціального забезпечення.
Це зокрема, Закони:
1. «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.
Цей закон є основоположним актом у сфері пенсійного
забезпечення, який гарантує всім непрацездатним громадянам України, іноземним
громадянам та особам без громадянства, які на закон них підставах мешкають в Україні, право на матеріальне
забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду, Державного та місцевих
бюджетів шляхом надання трудових і соціальних пенсій;
2. «Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. –
визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я
та створює єдиний порядок визначення категорій зон
радіоактивно забруднених територій, умов
проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого
населення. Законом передбачені компенсації та пільги, для всіх громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених
категорій. Серед встановлених пільг значне місце займають пільги в сфері
соціального забезпечення, в тому числі пенсійного забезпечення;
3. «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців та осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх
справ» від 9 квітня 1992 р. – визначає умови, норми і порядок
пенсійного забезпечення громадян України і військовослужбовців Збройних Сил
України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України,
Управління державної
охорони України, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб начальницького
і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу
податкової міліції, осіб начальницького і рядового
складу кримінально-виконавчої системи
України та членів їх сімей,
військовослужбовців колишніх Збройних Сил
СРСР, органів державної безпеки
і внутрішніх справ СРСР, Національної
гвардії України та членів їх сімей, а також громадян інших держав з числа військовослужбовців
збройних сил і інших військових формувань, утворених відповідно до
чинного законодавства цих держав, та членів їх сімей, які постійно проживають
в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладених Україною з іншими
країнами про пенсійне забезпечення таких громадян, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України,
передбачено їх
пенсійне забезпечення
згідно із законодавством держави, на території якої
вони проживають;
4. «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
від 21 листопада 1992 р. (В редакції Закону від 01.01.2016 р.) – відповідно до
Конституції України встановлює гарантований державою рівень
матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової
допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на
забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі
соціального захисту населення. Відповідно до цього Закону призначаються такі
види державної допомоги сім’ям з дітьми:
- допомога у зв’язку з вагітністю та
пологами; - одноразова допомога при народженні дитини;
- допомога по догляду
за дитиною до досягнення нею трирічного віку; - допомога на дітей, які
перебувають під опікою чи піклуванням; - допомога малозабезпеченим сім’ям з
дітьми;
5. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. – визначає правовий
статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення,
сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Закон спрямований
на захист ветеранів війни шляхом:
- створення належних умов для підтримання здоров’я
та активного довголіття; - організації соціального
та інших видів обслуговування, зміцнення
матеріально технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та
підготовки відповідних спеціалістів; - виконання цільових програм соціального і
правового захисту ветеранів війни; - надання пільг, переваг та соціальних гарантій у
процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням
стану здоров’я;
6. «Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993
р. -визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших
громадян похилого віку і
спрямований на формування в суспільстві гуманного,
шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття. Закон
гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими
громадянами можливості в економічній,
соціальній, політичній сферах, сприятливі умови
для повноцінного способу життя. Держава гарантує кожному ветерану праці та
громадянину похилого віку належний рівень життя,
задоволення різноманітних життєвих
потреб, подання різних видів допомоги шляхом:
- реалізації права на працю відповідно до
професійної підготовки, трудових навичок і з урахуванням стану здоров’я; - забезпечення пенсіями і допомогами;
- надання житла;
- створення умов для підтримання здоров’я
і активного довголіття відповідно до сучасних досягнень науки; - організації
соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі
матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і
надомних форм обслуговування громадян
похилого віку, а також підготовки відповідних спеціалістів.
Кабінет Міністрів України, місцеві органи державної
викопав-чої влади і місцевого та регіонального самоврядування зобов’язані
розробляти і здійснювати цільові державні галузеві та регіональні програми соціального
захисту громадян похилого віку;
7. «Про пенсії за
особливі заслуги перед Україною» від
1 червня 2000 р. – визначає основні засади державної політики щодо громадян,
які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської
діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти,
охорони здоров’я, фізичної культури і спорту
тощо. Закон передбачає
встановлення таким особам пенсій за особливі заслуги
перед Україною, а в разі смерті цих осіб – членам їх сімей;
8. «Про
державну соціальну допомогу
малозабезпеченим сім’ям» від 1 червня 2000 р. – спрямований на реалізацію
конституційних гарантій права громадян на соціальний захист – забезпечення
рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової
допомоги найменш соціально захищеним сім’ям;
9. «Про державну соціальну допомогу інвалідам з
дитинства та дітям-інвалїдам» від 16 листопада 2000 р. – відповідно до Конституції
України гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне
забезпечення за рахунок коштів Державного бюджет України та їх соціальну
захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні
прожиткового мінімуму;
10. «Про недержавне
пенсійне забезпечення» від 9
липня 2003 р. – визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного
пенсійного забезпечення в Україні та
регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.
11. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування» від 9 липня 2003 р. –
визначає принципи, засади і механізми
функціонування системи
загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування, призначення, перерахунку
і виплати пенсій,надання соціальних послуг з коштів Пенсійного
фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та
інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок
формування Накопичувального пенсійного
фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату
договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим
особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
До джерел права соціального забезпечення слід віднести і
окремі постанови Верховної Ради України. Насамперед це постанови, спрямовані
на підвищення розміру пенсій і соціальних виплат та на погашення заборгованості
з їх виплат. Наприклад, постанова від 29 квітня 1992 р. «Про підвищення
соціальних гарантій для населення», постанови від 1 червня 1993 р. та від 27
серпня 1993 р.», «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та
пенсій за віком » постанова від 20 жовтня 1994 р., «Про підвищення заробітної
плати, пенсій, та соціальних виплат», постанова від 23 січня 1996 року «Про
погашення заборгованості Державного бюджету України і місцевих бюджетів за
1995 рік по заробітній платі, пенсіях, стипендіях, інших грошових виплатах
населенню», постанова від 2 червня 1998 року «Про деякі заходи щодо забезпечення
погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій, інших
соціальних виплатах населенню» та інші. За період незалежності Верховною Радою
України було прийнято низку постанов, безпосередньо спрямованих на забезпечення
соціальних гарантій та поліпшення соціального захисту непрацездатного та
малозабезпеченого населення України. Це, зокрема, постанова від 9 червня 1995
року «Про деякі державні соціальні гарантії малозабезпеченим громадянам»,
постанова від 19 вересня 1995 року «Про звернення пенсіонерів, ветеранів війни
та праці», постанова бід 25 березня 1996 р.»Про величину вартості межі
ма-лозабезпеченості», від 3 грудня 1998 р. «Про заходи щодо поліпшення
соціального захисту інвалідів», від 5 травня 1999 року «Про рекомендації
парламентських слухань щодо невідкладних заходів по виконанню законодавства з
питань соціального захисту пенсіонерів, ветеранів та інвалідів і шляхи його
удосконалення» та інші. Серед джерел права соціального забезпечення важливе
місце посідає постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 p., якою
схвалено Концепцію соціального забезпечення населення України.
Другим після законів видом нормативних актів за своєю важливістю
вважаються Укази Президента України. Одним із перших указів у цій сфері був
Указ Президента України від 27 грудня 1991 р. «Про соціальний захист населення
в умовах лібералізації цін», яким вперше після прийняття Закону «Про пенсійне
забезпечення» від 5 листопада 1991 р. було збільшено розмір державних пенсій,
призначених до 1 січня 1992 р., на 100 %.
Указом Президента України від 21 серпня 1993 р. № 352
«Про невідкладні заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців
та членів їх сімей» було передбачене розроблення проектів законів України про
внесення змін і доповнень до Закону України «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» і Закону України «Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ», передбачивши в них
передусім захист військовослужбовців з числа офіцерів запасу та офіцерів у
відставці., а також проекту Державної програми соціальної та професійної
адаптації військовослужбовців, звільнених у запас у зв’язку зі скороченням
Збройних Сил України та за станом здоров’я, передбачивши у ньому, зокрема,
вирішення питання щодо створення центрів професійної підготовки та
перепідготовки кадрів га джерел їх фінансування.
Указом від 4 липня 1994 року № 355/94 «Про статус
ветеранів військової служби, гарантії їх соціального захисту» з метою заохочення
довгострокової сумлінної служби, посилення соціального захисту
військовослужбовців військових формувань, створених відповідно до законодавства
України, були визначені категорії військовослужбовців, що визнаються ветеранами
військової служби, а також встановлені їм пільги, що надаються після
звільнення з військової служби.
Указом від 1 жовтня 1994 року № 563 «Про адресну допомогу
малозабезпеченим громадянам на осінньо-зимовий період 1994-1995 років» було
передбачене надання одноразової грошової допомоги малозабезпеченим
непрацездатним одиноким громадянам, середньомісячний доход яких не перевищував
404 тисячі карбованців.
Аналогічним Указом від 20 жовтня 1995 р. № 994 «Про адресну
допомогу малозабезпеченим громадянам на осінньо-зимовий період 1995-1996 років»
було передбачене надання одноразової грошової допомоги непрацюючим одиноким
громадянам, пенсії яким призначені органами соціального захисту населення
відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» га «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх
справ».