Поняття соціального та політичного прогнозу
Поняття соціального та політичного прогнозу
Соціальний
прогноз – це наукове обгрунтування (гіпотеза) можливих змін соціальних відносин
і соціальних процесів, структур та їх елементів.
Виділяють кілька етапів соціального
прогнозування: аналітичний, дослідний,
програмний, організаційний
Аналітичний етап має визначити
стан і тенденції розвитку об’єкта прогнозування і відповісти на запитання: яким
є бажаний рівень задоволення конкретних суспільних потреб, досягнення яких пов’язано
з розвитком об’єкта прогнозування; які результати майбутнього розвитку і в яких
галузях, сферах є бажаними і необхідними для досягнення бажаного рівня.
Дослідний етап відповідає на
такі запитання: які можливі результати майбутнього розвитку в зазначених сферах
досліджуваного об’єкта; які проблеми виникають через невідповідність необхідних
і можливих результатів майбутнього розвитку; дає змогу чітко сформулювати проблему,
яка виникає в результаті дослідження і яка підлягає вирішенню.
Програмний етап зумовлює отримання
відповідей на запитання: якими є можливі шляхи (варіанти) досягнення бажаних і небажаних
результатів; який проміжок часу займе реалізація кожного з можливих результатів;
який ступінь впевненості в реалізації кожного із можливих варіантів (шляхів) вирішення.
Організаційний етап — це кадрові,
матеріально-технічній фінансові ресурси, необхідні для реалізації кожного з можливих
варіантів; комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують отримання
певних результатів у досягненні того чи іншого варіанта; визначення найбільш раціональних
з них.
Політичний прогноз — процес
розроблення науково обґрунтованого міркування про можливий варіант розвитку політичних
подій у майбутньому, про альтернативні шляхи та строки їх здійснення, а також про
рекомендації з практичної діяльності в умовах певної теоретичної дійсності.
Об’єктом політичного прогнозування
можуть бути: політичні системи, політичні партії, влада, політичні групи, окремі
особи, тобто усі суб’єкти політики, політичного процесу.
Для здійснення політичного прогнозування,
розроблення і реалізації стратегічної політики будь-який політик, учасник політичного
процесу повинен обов’язково мати так зване стратегічне мислення у політиці.
Політичний прогноз — це: а) науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єктів
у майбутньому і про шляхи розвитку; б) спосіб наукового обґрунтування політичних
рішень.
Головна мета політичних прогнозів:
позбавитися небажаного, неочікуваного, незадовільного (для конкретного суб’єкта
політики) розвитку політичних подій; призвичаїтися до незворотного, того, що може
відбутися майже неминуче; прискорити вірогідний розвиток певного політичного явища,
процесу у бажаному напрямі.
Політичні прогнози здійснюються
з метою: визначення основних тенденцій у розвитку міжнародних відносин; передбачення
розвитку політичних конфліктів, підсумків виборчих кампаній; визначення популярності
політичних партій, громадських організацій, об’єднань, окремих лідерів, державних,
громадських діячів, можливих наслідків певного політичного рішення тощо.
Основні функції політичного прогнозу:
• нормативна. Під час прогнозування
максимально дотримуються певних показників, норм, намагаються реалізувати прогностичну
модель;
• орієнтувальна. Йдеться про визначення
суб’єктом управління найбільш реальних, оптимальних напрямів діяльності та про вибірковий
підхід до інформації;
• попереджувальна. У цьому разі
йдеться про попередження органу управління, суб’єкта політики стосовно можливих
та реальних відхилень від існуючої прогностичної моделі.
Політичні прогнози
можуть бути двох типів:
• пошукові. Це виявлення та уточнення
тих перспективних проблем, які можна спробувати вирішити саме політичним шляхом,
методом політичного управління. Складається прогноз (припущення) — що станеться
у суспільстві, політиці за умови збереження реально існуючих суспільно-політичного
стану, ситуації;
• нормативні. У цьому разі увага
зосереджується на шляхах, засобах, можливостях зміни стану справ.